Муза Неба

В щасливі дні, коли на серці сонячно,
І бачу світло Божого лиця.
Тягнусь до Неба обома долонями,
З молитвою подяки до Отця.
В ній  сльози щастя змішані із нотами,
В ній радість у найвищій із октав
У терції з небесними висотами,
Це є молитви вдячності слова!
Коли в хвилини розпачу й неспокою,
Стискає серце невимовний біль,
Душа стає такою одинокою,
А співчуття людей – на рани сіль.
Тоді приходжу у Присутність Божу я
Без слів схиляюсь до Його грудей,
І тихий спокій для душі знаходжу там
Від доторку долонь й тепла очей.
Молитва – це душі моєї крила,
Які мене підносять до Отця
В ній дихання життя і  справжня  сила,
Натхнення і відрада в ній моя.
Лише в молитві я жива й щаслива,
Благословенна Батьком дорогим
Молитва – милосердя тепла злива,

І віра всім обітницям святим