ИДУ К ТЕБЕ

Как много раз, как много раз
Срывалась, ударяясь больно,
И виновато вновь плелась,
Зажав, как птицу боль в ладонях.

Была я часто "не в ладах"
С друзьями и сама с собою,
Ты удалял печаль и страх,
И наполнял меня любовью.


Я убегала иногда,
Пытаясь спрятаться, забыться,
Но Ты мне подставлял всегда
Свою Отцовкую Десницу.

Ты каждый миг меня любил,
Своей любовью бесконечной,
Ты мир и радость мне дарил,
И нисходил покой сердечный.

Опять, собрав остатки сил,
И серце положив в ладони,
Я буду милости просить,
Придя к Тебе, Иисус, сегодня.

Так будет, знаю, не всегда,
Земные кончатся дороги,
Уймутся ветры навсегда,
Исчезнут, как туман тревоги.

И, встретив в небесах меня,
Слезу последнюю отрешь мне,
Скажу тихонько :»Я дошла…
И всё уже осталось в прошлом.»

СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ

У любові берега немає,
І немає у любові дна.
Двох любовей в світі не буває,
Справжня лиш одна.

Та любов, що принесла у жертву
Ради мене повністю Себе…
Що на хрест зійшла, щоб там померти,
І спасти мене.

Та любов, що повна милосердя,
Розуміння, миру й співчуття.
Що цілить моє розбите серце,
І дає життя.

Перед нею я схиляюсь низько,
Давши волю вдячності сльозам,
Ця любов у кожну мить є близько
Серце – Її храм.

Христос Один є Еталон любові,
Його велике серце - то Любов!
У кожній краплі пролитої крові
Ціну мого спасіння бачу знов.

МАМІ

У цей прекрасний літній вечір
Лягають сутінки на плечі
І пахне матіолою весь світ…
Ми втрьох пригорнемось до тебе,
І зоряне нахилим небо,
І поцілунком зітремо від втоми слід.
Ти наша ластівка рідненька,
Кохана жінка, мила ненька,
Ми вдячні Господу за тебе, дорога!
Твоїх три серця найдорожчі
Візьми в обійми найсолодші,
Бо ти для нас на світі цілому Одна!
Твої молитви – наша сила,
Нас ти Ісусу приносила,
І завдяки твоїм молитвам – ми живі!
Ти нас, як пташка зігріваєш,
За нас щодня переживаєш,
Тому всі троє ми здорові і міцні!
Тебе вітаємо зі святом!
Бажаєм радості багато!
Хай сонечко завжди в очах твоїх сія!
Хай рясно Бог благословляє!
Здоров»я й щастя посилає,
І буде чиста, як роса душа твоя!

РОДИНА

Мамине вікно світиться теплом, там живе любов!
Дітвора мала в хаті тій росла, в батька під крилом.
Пролітали дні, наче журавлі, тихо час минав,
В»янули квітки, сивіли батьки, вітер сни гойдав…



Диким споришем поросли стежки, тихо у дворі,
Тільки скрипалем зазвучав цвіркун у густій траві.
В маминих очах забринить сльоза, скотиться в траву.
Спомини торкнуть десь у глибині пам»яті струну…



Скільки було їх, милих і смішних, рідних, дорогих!
Виросли усі, полетіли в світ, сумно так без них!
Вродять восени яблуні рясні, айстри зацвітуть,
Вернуться сюди дочки і сини, маму обіймуть…

Летять діточки, летять
У світ від рідного гнізда.
Рожеві мальви розцвіли
край рідного вікна.
мама задивилась з-під руки,у даль…
В очах її бринить туга і тихий жаль…

А земля це великий перон,
Поїзди прибувають за розкладом,
Мерехтить за вагоном вагон,
Пасажирів привозячи поспіхом.
Кожен має призначений строк
Хто короткий, хто часом насичений,
У відрядження чистий листок,
Самим Богом підписаний.



Рельси…рельси…перетинаються
В небі…В небі…Знов зустрічаються…

Когось довго чекає рідня,
Із букетом в руках, виглядаючи…
Хтось, зійшовши, іде навмання,
Комусь зовсім ніхто не всміхається
Перехрестями різних доріг
Чиєсь тихе життя починається,
І, ступивши на долі поріг,
На перон озирається



Долі..Долі..Перетинаються
Рідко…Рідко… Знов зустрічаються.


А коли відправлятись пора,
Знову квіти і сльози розлучення,
Хто в плацкарті , а хто в Екстраклас
І стоять на пероні засмучені…
Лише кличуть старі ліхтарі
До скупого жевріння опівночі,
На табло мерехтять угорі
Зблиски Вічності…

Через всю жизнь из года в год
Есть тот, кто рядышком идёт,
Кто дарит нам своё тепло и нежность,
Кто и в дожди и в снегопад,
Тебя окутать будет рад
И кто хранит, как ценный клад, верность.


Ничем его не обижай.
Не забывай, не предавай,
Оно подарено тебе Богом,
Не выноси его на торг,
Не отдавай его ты в долг,
Не расставайтесь с ним на так долго.


Не принимай чужой молвы,
В любых превратностях судьбы.
Так много зависти кругом в людях
Родное сердце обними,
В глаза поглубже загляни,
И расскажи как сильно ты любишь


Им дорожи! Ведь такое Чудо!
Другого шанса вдруг не будет!
А это сердце верное,
Лучистое и светлое,
Как солнце! Тёплый свет храни его!
Оно одно!

ЧАС

Нікому не підвладний час,
Не наздогнати час нікому,
Його не набереш в запас,
Принісши в рюкзаку додому.
Від миті,як побачив світ,
І аж до подиху востаннє,
З дитинства і до пізніх літ
Ми в часовому мандруванні.
Бог кожному призначив час,
Відмірявши відрізком долю,
Сьогодні юність тішить нас,
І простір відкриває волю!
Ми молоді, ми запальні!
Закохані й такі крилаті!
Ми ще літаємо вві сні,
І на фантазію багаті!
Ми часто мрієм при свічках,
Вірші присвячуєм коханим,
Ми носим музику в серцях,
І Богу кажемо бажання.
Та попри все, цінуймо час!
Любімо спілкування з Богом!
Хай важливішою з прикрас
Нам стануть обітниці в Слові!
Нехай чистішою з перлин
Христос у кожного з нас буде!
Він Повелитель, Він Один!
І тут, і поза часом – всюди!