ПОДРУЗІ

Коли носиш у собі Сонце,

То і мжичка зимова – Диво!

Коли маєш  велике серце,

То в тумани і в дощ – щаслива!

Коли поруч прекрасні люди,

То роки не несуть зажури,

Коли бачиш добро усюди,

Не лякають громи і бурі.

Якщо друзі тебе цінують,

І  за тебе на все готові,

Якщо рідні тебе шанують,

І на ділі, не лиш на слові.

Якщо в День, коли ти народилась,

Хтось за тебе є вдячний Небу,

Чиєсь серце частіш забилось,

Як згадав вдалині про тебе.

Маєш повне і справжнє право

Називати себе «Щаслива»

Що вартують  краса і слава?

Твоя доля є вже красива!

Ти усім цим  благословенна  -

І шанують тебе і люблять,

Ти є Богом Самим натхненна,

Носиш Музику Неба у грудях.

         ПРОВОДЖАЮЧИ РІК

На що  багатим  був минулий рік

 Пронизаний весь милістю Твоєю?

Ти кожний подих, Господи, беріг,

І захищав Правицею Своєю.

До Тіла й Крові причащав мене,

І серцю моєму давав Ти пісню.

Благословення сходило рясне,

Як ллється  на озимі дощик пізній.

Щоранку сонце дарував мені,

І ще  вбирав дерева у тумани.

А взимку  на замерзлому вікні

Для мене білим малював тюльпани.

Ти мої  будні  в рамку золоту

Щоразу заключав, створивши диво!

Ти ніс мене крізь світу суєту,

І я в Твоїх руках була щаслива!

Коли схилялась я до  Твоїх ніг,

І плакала, й жалілася на долю,

Ти ніжно підіймав мене з колін,

Втирав сльозу дбайливою рукою.

Ти мир і спокій посилав мені

В час, як на Сході не змовкали ГРАДи,

Ти милість обновляв у кожнім дні,

І дарував душі моїй відраду.

Ти був моїм Покровом кожну мить,

Ти стільки раз прощав мої провини,

 Любив, як не було за що любить,

Бо  я всього лиш на всього людина.

Я спотикалась й падала не раз,

Ти ж підіймав і гОїв мої рани,

Ти докоряв, суворо, без прикрас,

В Святому Слові виносив догани.

Ніколи слів достойних не знайду,

Епітетів яскравих не згадаю,

Щоб описати Твою доброту,

Щоб висловити радість ту, що маю!

Вже майже до порогу я прийшла,

А там… Не знаю, що мене чекає,

За рік цей вдячна, що з Тобою йшла,

Яка щаслива я, Ти, Боже знаєш!!!

              ВДЯЧНЕ

За те, що причащав мене Собою,

За те, що називав мене дочкОю,

Що сил давав мені в нерівній битві,

Як  припадала  я до Тебе у молитві.

    Я дякую Тобі!

За те, що загортав мене у крила,

Як під дощем я плакала безсила.

За присмак полину і свіжість м»яти,

За те, що в бурях вчив мене співати.

  Я дякую Тобі!                

За Твої  дивовижні обітниці,

За затишок в Твоїй святій Правиці.

Що обминали стороною біди,

Від розпачу не залишивши й сліду.

    Я дякую Тобі!

Що цілий рік мене тримала  милість,

Якої  я нічим не заслужила.

І Ти, мій Батьку, покривав провини,

Мене прощав щоразу як дитину.

       Я дякую Тобі!

Можливо, я й просила кращу долю,

Але Ти знав, й беріг мене від болю.

Коли ще крок і летіла б  я у прірву,

Підхоплював й прощав мою зневіру.

   Я дякую Тобі!

Я ще жива, коли навколо війни,

А ти даруєш сонце моїм вікнам,

Вмирають люди з голоду у бідах,

Ти ж досхочу мене годуєш хлібом.

   Я дякую Тобі!

Я вибрана  Тобою, я багата!

Любов»ю коронована й крилата!

Що в році невідомому чекає?

Я вже щаслива, Ти це Боже знаєш!

                    « Господь -  то мій  Пастир, тому 

                                      в недостатку не буду...»

                                           Псалом 22 

Ти  кумедна овечка, весела і непосидюча,

Любиш листя кульбабки поскубати десь на лужку.

Любиш білі ромашки,  торкаючись  носиком, нюхать,

Ти завжди чепуришся у білім своїм кожушку.

Часом ріжки твої так  сверблять щоб когось зачепити,

Часом хвостиком куцим серйозно комусь пригрозиш,

Як тебе після цього, Ягничко мала, не любити?

Ти  дзвіночком чистеньким, смієшся і срібно звучиш? 

Пастир твій Іісус, Він з любов»ю тебе направляє

На зелену травичку і чисте джерельце води,

Як зажуришся ти, Він сльозинку твою витирає.

З Ним ,Вєруся, ніколи ніде не зазнаєш біди.

А як стомляться ніжки, бере обережно на руки,

І так ніжно зі спинки збирає усі  реп»яхи,

Заколисує лагідно, вмить замовкають всі звуки,

І назад відступають зубасті і люті вовки.

Твоя доля у Нього, про Щастя твоє Він подбає,

Бо Він чує молитву щоденну сердечну твою,

І Баранчика твого назустріч тобі посилає.

І десь в лузі ростить білу квітку Кохання твою.

З Днем народження, Сонце, подруженько наша любима!

Всі ми разом бажаємо радості, щастя тобі!

Хай надія і віра завжди будуть справді міцними,

Хай стремління душі будуть завжди лиш добрі й святі!

              ПОДРУЗІ

Народжена взимку, ти носиш у собі Весну!

 Підсніжників ніжність й рожеву тендітність тюльпанів,

 Сережок вільхових  дитячу наївність  просту,

 Серпанок ранкових пречистих травневих туманів.

 Ти  -Жінка, Ти - Мама, Ти-  Подруга, -в тобі усе,

 І сльози , і посмішка, й подив, і тиха молитва.

 Зажуришся – Ангел в долонях відраду несе,

 І Небо до твоїх бажань є уважне й відкрите.

В цей вечір засніжений хочу принести тобі

 Не пишні букети, не запах розкішних парфумів,

 А серця частинку і декілька  сонячних слів,

 Сказати тобі, що для нас ти як свіжості струмінь.

  Хай вогники теплі дарують і друзі й рідня

  Хай радість і щастя дарує  твій Татко Небесний.

  Ти Жінка  щаслива, а решта – земна  маячня,

  Попереду в тебе квітучі і   сонячні весни!

                  ТАТОВІ

Наш сивий Яворе, наш найдорожчий  тату,

Як невблаганно дні кудись летять.

Сів на порозі твій Вісімдесятий,

Журливо озирається назад.

Гніздо родинне наше спорожніло,

Порозлітались діти хто куди.

І твоє серце раптом защеміло,

Але сьогодні ми зійшлись сюди.

Щоб, як в дитинстві міцно обійняти,

 Торкнути цю пречисту сивиину.

Щоб стільки ще важливого сказати,

Відкрити тобі серця таїну.

Ти приклад для  дітей і для онуків,

Живої віри справжній патріарх.

Твої, підняті у молитві руки,

Вимолювали доленьку для нас.

Ти не згинався в натисках від бурі,

Ти не здавався вітру і дощам.

В часи погожі і у дні похмурі,

Давав  наснагу і надію нам.

Пробач нам, тату, що буваєм рідко

Ми в рідній хаті, на своїй землі.

Що вже  повиростали твої  дітки,

Тепер онуків бавимо самі.

В твій Ювілей ми дякуємо Богу,

За  золотих твоїх Вісімдесят!

За всю тобою пройдену дорогу,

Вогні молитви, що на ній горять.

Хай Бог благословить тебе, наш батьку,

Хай твої кроки збереже від зла.

На чужині ми  будем відчувати,

Тепло і захист  рідного крила!

        МОЛОДОМУ  КАПІТАНУ

Капітани закохані в море,

Капітани з вітрами дружать.

 А коли підіймаються в гори,

То відразу за штормом тужать.

Капітани носять у грудях

Невгамовне, відважне серце,

Капітани не плачуть на людях,

Хоча щирі вони і відверті.

На погонах у капітана

Краплі моря  такі солоні,

Капітан не гордиться рангом,

Йде назустріч морській безодні.

Ти такий, молодий капітане,

 Бо завжди на зв»язку із Небом.

Твоя віра спасла б «Титанік»

Якби в цьому була  потреба.

В День народження твій бажаю

Я не тільки «сім килів під штилем»,

Нехай буря і шторм надихає

Тебе бути у Бозі сильним!

      СИНОВІ В ДЕНЬ ВЕСІЛЛЯ

В той день, коли ти народився в світ,

Для тебе, сину, долю я  просила

Щоб Бог  тебе беріг від зла і бід,

 У день твого народження молилась.

Коли тримала на своїх руках

Тебе , маленький згорточок любові,

То серце  холодив  непевний страх

 Чи виростеш розумним і здоровим?

Ти ріс слухняним, поважав батьків,

 У всьому був  підтримкою для рідних,

 Роки минали швидко, час летів,

 І ось настав прекрасний день весілля!

Для тебе, сину, мамині слова:

«Цінуй кохане серце, будь щасливим!»

 І знай, допоки мама ще жива,

 До неба будуть линути молитви.

 Хай Бог вам подарує діточок,

 Хай  злагода і мир панує в хаті,

 Ліг перед вами долі рушничок,

 Любов»ю й щастям будьте ви багаті!

Сьогодні ви у парі стоїте,

 Сьогодні ви найкрасивіші в світі!

 Нехай сім»я  трояндою цвіте,

Благословляєм вас на щастя, діти!

              ПОСВЯТА

Ми всі колись мандрівку починаєм

Яка  є довжиною у життя.

Роки свої, як поїзди стрічаєм,

Їх перестук, це серденька биття.

У кожного із нас  окрема доля,

І лиш у небі зрозумієм все.

Буває, що душа кричить від болю.

Тоді Христос нас на руках несе.

Для Бога ти як рідкісна перлина,

За тебе найдорожче Він віддав.

Тебе купив Він кров»ю Свого Сина,

І Вічність Він тобі подарував.

Хай буде Божа милість над тобою,

Нехай огорне Отча благодать.

В часи тривожні і у дні спокою,

Нехай долоні Божі захистять.

Щоб серденько твоє могло співати,

І мало за що дякувать Христу.

Щоби над світом вміла ти  злітати,

В долині залишивши суєту.

Сьогодні День народження святкуєш,

І  ми усі  вітаємо тебе!

Хай Бог завжди твої бажання чує,

На тебе зверне Він Своє лице.

    ДЛЯ ЕЛІНКИ

Ці пухкенькі  щічки,

Цей курносий носик,

Вже тупцюють ніжки,

 По травичці  босі.

Вже сміються губки,

Й карі оченята,

Проростають зубки,

Перший рочок – свято!

Радість для дідуся -

Сонечко маленьке,

Щастя для бабусі -

Внучка солоденька!

Ми тебе вітаєм,

З твоїм першим рочком!

Ми тебе чекаєм,

Срібний наш дзвіночку!

Елечка, Елінка,

Наше ангелятко!

Сонячна краплинка,

Миле пташенятко!

Ми малюємо у мріях на піску

Своє щастя, свою радість, свою долю.

І несемо у молитвах лиш Христу

Свою віру, і надію, й розпач болю.

 Бог назустріч посилає вітерець,

 Теплу хвилю благодаті і спокою

 І змиває з наших зболених сердець

 Про любов уяви Отчою рукою…

 Ну а потім на скалі малює Сам

 Нашу долю, що є краща сподівання.

 Не під силу  змити  вітру, ні дощам,

 Не на рік, а назавжди дає Кохання.

 Не дивися, що подружкам «повезло»,

 Татко твій готує щастя не пісочне..

 Знає Він, як ти скучаєш за теплом,

  Все прийде у час, що визначений ТОЧНО!

   ЛІЗІ

Ти колись надихала Бетховена,

На « legato», « piano», « reprise»

Він для тебе писав «До Елізи»

В тобі  Музика Неба захована.

Я бажаю у твій День народження,

Хай знайдеться такий Композитор,

Хто для тебе зуміє створити,

Найсолодшу Кохання Мелодію.

Щоб «allegro», “glissando» і «dolce»,

Тісно в доленьці  переплелися,

Щоб мажорні акорди збулися, -

Бог для тебе найкращого хоче!

Як пада дощ і серденько щемить.

І липень так на січень чось є схожим.

Ти віднайди  бузкову теплу мить,

 Згадай останній ніжний дотик Божий.

І милість  розстели посеред трав,

Немов яскраві затишні подушки.

Згадай, як часто Тато потішав,

Тоді, як поруч не було  подружки.

Присядь під Його небом голубим,

І підкріпись напоєм обітниці.

Ти вже ЩАСЛИВА, бо живеш із Ним,

Бо над тобою тінь Його Правиці.

         

Самая прекрасная из женщин,

Господом  дарованная  мне,

Ты дороже, чем отборный жемчуг,

И нежнее лилий по весне.

Добрая, пронизанная светом,

Музыку носящая внутри,

Мы тобою, милая, согреты,

Как лучами ласковой зари.

На тебя похожи наши дети,

В них видно изящество твоё.

Благодарен Господу навеки

За тебя,Сокровище моё!

   ПРИПЕВ:    Спасибо Небу, что дышу тобой,

                     Ты сердцу моему всегда желанна.

                      Ты – Тайна, не разгаданная мной

                      Любимая, прекрасная Светлана!

                       Ты – Музыка,  дарящая покой,

                      ТЫ -  тишина, мне посланная свыше.

                       В одной октаве мы звучим с тобой,

                       В судьбе единой, что Создатель пишет.

           ПАМ"ЯТІ ТАНЮШІ ГАВРИЛОВОЇ - БУРЛАКИ

 Вона ввійшла у небо красива, ясноока,

І Ангели з квітками її зустріли там,

Вона  Христа вже бачить,Він їй  дарує спокій,

Як шкода, що не видно, - вона всміхнулась нам.

 Її, немов троянду, Бог зрізав серед ночі,

І до Свого букету небесного приклав,

Таку прекрасну й юну,аж серденько тріпоче,

Як в День вінчання – білу,крізь дим до Себе взяв.

А тут безмірний смуток, тут серце рідних навпіл,

Тут квіти, квіти, квіти...і чорний цілий світ,

А тут з очей і серця солоні  болю краплі,

З землі до неба взятий  душі весняний цвіт

На світі слів немає, щоб втішити у горі,

Як бідна наша мова у непоправний час,

Серед біди й безсилля  встають поперек гори,

Хай підкріпить, розрадить  Правиця Отча вас.

Минуть літа і зими, і осені і весни,

Настане наша зустріч, прийде той світлий день,

Побачимо  ми рідних в нових тілах воскреслих,

Не плачте, лиш надійтесь,прийде той день..прийде

  5 вересня 2014