Серце вдячне так любить Господь.

Він йому все найкраще дарує,

Всі  бажання його Він почує.

Серце вдячне так любить Господь.

Вірне серце Йому дороге,

Те, що в горі і в щасті не зрадить,

Те, що віри у бурях не втратить.

Вірне серце Йому дороге.

Добре серце для Господа скарб,

Воно щире, і настіж відкрите,

Здатне ворога й друга любити,

Добре серце для Господа скарб.

Зроби моє серденько вірним і чистим ,

Зроби його вдячним  і щирим й святим.

Як вранішнє сонце таким променистим,

Як серце дитини – відкритим й простим

 Тривога стисне груди,

 Пустеля ляже всюди

І  стане гірко від  людських обмов.

Зітхне дощами небо,

Нахилиться до тебе

Зійде Любов.

Обітре твої сльози,

На тишу змінить грози,

І подарує серцю  радість знов.

Відновить  твою  силу,

Загоїть  твої  крила.

Лише Любов.

Любов тебе огорне,

Зітре гірке і чорне

Веселку намалює у душі

І радості акорди,

У величі мажорній

Благословення забринять  дощі.

           Це та Любов, яка зійшла на хрест,

                    І цвяхам простягла Свої долоні.

                    Вдягла вінок колючий, не корону,

                    Це та Любов, яка пішла на хрест.

                    Любов, в якій небесна повнота,

                     Яка заради нас на все готова,

                     Зціляє душу кожна крапля крові

                    Це є Любов Спасителя Христа.

Любов прибита до хреста цвяхами,

Кружляє зло над розп’яттям птАхами.

Тернина впилася в чоло боляче ,

Ридає мати, під хрестом стоячи.

Той, Хто створив джерела вод – спрагнений,

Хто був Причиною буття  -  страчений

І впала Батьківська сльоза краплею,

А небо в розпачі  дощем плакало.

Кров запеклася на устах зранених,

За грішних світу помирав Праведний,

Ярмо на душу налягло каменем,

Цар Вічності був смертю там вжалений.

 Бог присуд виніс за гріхи Синові

Хоча не Він, а я була винною.

Вмирало на хресті Життя віддане,

Відкривши двері в небеса грішникам.

                  Христос є жертва за мій гріх,

                   Спасенна Кров’ю я  святою.

                    Він серце убілив, як сніг,

                    І освятив  його Собою.

                   Христос купив мені життя

                    В стражданнях й муках на Голгофі,

                     Звеличую Його ім’я,

                     Вклоняюся Його любові.      

В очах людини цілий її світ –

Поезія душі і буднів проза,

І першого кохання білий цвіт,

І безнадія, спалена морозом

В них  сльози втрати й радість  перемог,

І сподівання і хитка надія.

Солодке  щастя й гіркота тривог,

Весняна повінь або суховії.

Та серед багатьох людських очей,

Є очі, повні ласки й милосердя

Христові очі, що крізь тьму ночей.

Нам принесли в собі частинку неба

В очах Христових – посмішка Отця,

В Його зіницях прощення і милість,

У них тріумф тернового вінця,

В  них жертва крові, що за нас пролилась.

В очах Його і велич й простота,

Різдва кантата й реквієм Голгофи,

І воскресіння музика свята

І вознесіння незабутні строфи

Очі Христові, очі любові,

Людям дарують  тільки добро

Очі Христові, Вічності зорі,

В душу вливають дивне тепло

В небі ті очі скоро побачу,

 Ніжно всміхнеться мені Ісус,

Тоді від щастя  раптом заплачу,

Серцем до Нього там пригорнусь 

Я з тобою завжди

Ти не бійся біди,

І тоді, коли зорі погаснуть,

Не журися в сльозах,

Я тримаю в руках

Твою долю і дам тобі щастя.

                

Ти довірся Мені,

У захмарені дні,

Коли поруч  немає нікого.

Я розсію печаль,

Заберу з серця   жаль,

Не залишиться болю гіркого.

Від далеких доріг

У долонях Моїх

 Є той спокій, що прагнеш душею.

 Ти Мені не чужий,

Ти Мій син  дорогий,

Я купив тебе кров»ю Своєю.

              Не бійся, Я з тобою,

                  Потішу, заспокою,

                 У розпачу хвилини

                 Неспокою  й тривог.

                 Загою серця рани,

                 Пошлю  душі світанок,

                Бо Я твоя відрада,

                Твій Пастир і твій Бог.

                                    

                      СИРОТА 

Хто заступиться за сироту, хто  зігріє?

У годину недолі страшну зрозуміє…

Хто сльозинку зітре із очей? Хто потішить?

Хто пригорне до своїх грудей? Заколише…

Кожний  вечір когось у вікно виглядає

Мабуть, матінку  свою  давно все  чекає.

 Крізь самотність холодних дощів  Божі очі

Ніжно дивляться  в вікна душі серед ночі.

Бог  заступиться за сироту, обігріє.

І молитву дитячу  просту зрозуміє.

 Довгождані і сонячні дні подарує

І бажання сердечні усі   Він почує…

Сирота – при дорозі трава ,

Хоч забута людьми, та жива.

Лиш  у Божих руках її доля.

Не минайте малу сироту,

Подаруйте любов й доброту,

Розтопіть крижану самоту її болю.

Часто носимо зло у грудях,

Хоч здаємось  святі на людях.

Часто судимо наших ближніх,

Забуваючи, -  є Всевишній.

 Дуже гострі, як  скло, колючі,

Ранять серце слова болючі.

У душі залишають шрами,

Що не гояться і з роками.

Нам усім заповів Спаситель,

Свого ближнього не судити.

Краще будьмо для них бальзамом,

Що лікує сердечні рани.

                  Різні долі, повні радості й тривог,

                  Та над кожною  Один Великий  Бог.

                  Справедливий Він і Праведний Суддя

                  Перед Ним колись постанем ти і я.

                  Тільки Богу віддамо останній звіт,

                  Як закінчиться мандрівка днів і літ.

                 Щоб до неба не прийти цілком пустим

                 В каятті тепер схилімось перед Ним. 

В щасливі дні, коли на серці сонячно,
І бачу світло Божого лиця.
Тягнусь до Неба обома долонями,
З молитвою подяки до Отця.
В ній  сльози щастя змішані із нотами,
В ній радість у найвищій із октав
У терції з небесними висотами,
Це є молитви вдячності слова!
Коли в хвилини розпачу й неспокою,
Стискає серце невимовний біль,
Душа стає такою одинокою,
А співчуття людей – на рани сіль.
Тоді приходжу у Присутність Божу я
Без слів схиляюсь до Його грудей,
І тихий спокій для душі знаходжу там
Від доторку долонь й тепла очей.

Молитва – це душі моєї крила,
Які мене підносять до Отця
В ній дихання життя і  справжня  сила,
Натхнення і відрада в ній моя.
Лише в молитві я жива й щаслива,
Благословенна Батьком дорогим
Молитва – милосердя тепла злива,
І віра всім обітницям святим        

Коли в дорозі духом  занеможу,

І боляче ступати, мов по бритві,

Тоді приходжу я в присутність Божу,

І набираюсь сили у молитві.

Кладу я серце до Його підніжжя,

З тривогами, неспокоєм і болем,

Розчарування давні й зовсім свіжі,

Ділюся з Ним і радістю і горем.

Мені молитва, як бальзам на душу,

Вона зціляє всі  душевні рани,

Сльозою Боже серце я зворушу,

Тоді моє боліти перестане.

Молитва – мій єдиний порятунок.

Серед бурхливих хвиль  -  моє спасіння,

Молитва – Богом даний подарунок,

Що у собі несе благословіння.

Немає  перешкод  ані ліміту,

По імені  давно мене Бог  знає,

До Нього доступ є завжди відкритим,

Цілодобово Він  мене  приймає.

Хто чує грізний рокіт океанів,

І   шелест крил метелика на квітці,

Мою молитву  чує на світанні,

Як  сонні очі  закриває зірці.

Безперестанку  прагну я молитись,

Щоб  пізнавать для себе волю Божу.

А поки що  щоднини і щомиті

В Його присутність знову я приходжу.

              

Коли немов дитина губила Божу руку ,

Лишаючись  зі світом на однині не раз,

Я плакала й шукала, вслухалася до звуків,                                                

І кликала до Бога в молитві «Отче наш»

Найбільше я хотіла почути Його голос,

І найрідніші очі побачити вгорі.

Я знала, Він не лише, я знала, Він десь поруч

І як надія в небі, горіли дві зорі.

Коли Він озивався, і бігла я щаслива,

Ховаючись в долонях у радісний той час,

То чула за спиною великі білі крила,

І знову шепотіла молитву «Отче наш»

Впадаючи в спокуси, благала в  Бога сили,

Лише у  Нього мудрість і святості запас.

І Він мені так щедро давав  те,  що  просила,

Схилившись до моєї молитви «Отче наш»

У моєму безсиллі Його святилось ім»я,

І Царство Боже в серце приходило моє.

По вірній обітниці давав щоденно хліба,

Звертаючи на мене Святе Лице Своє.

Прощав мої провини, як іншим я  прощала,

Від нападів лукавих Він душу зберігав,

І були Його Царство і Сила й вічна слава

Від віку і до віку, як Сам Він обіцяв.

Молитвою хваління, молитвою подяки,

Молитвою благання молюся всякий час.

Бо я удочерена, і  маю повне право

Звертатися до Тата в молитві «Отче наш»

Вийде мама в тихе надвечір»я,

Сяде під вікном поміж жоржин,

В золотій заграві  все подвір»я,

Тут колись маленьким бігав  син...

Тут росу збивали ноженята,

Тут колінця здертими були,

 Спогадам всміxнеться журно мати,

 «Ой, коли ж це все було? Коли?»

 Знов вдягла земля осінні шати,

 Журавлями ген роки кудись...

 Став дорослим син,і сам вже тато,

  Тридцять. ..скільки, сину? - тридцять шість...

Павлику,наш рідний, - слава Богу!!

За  серйозний і прекрасний  вік,

Буде хай щасливою дорога,

І  благословенним кожний рік!!

Огорнули сутінки вуаллю

Яблуні старі і ясени...

Радість переплетена  з печаллю

Як в далекій  чужині сини..

   ПОМИЛУЙ, БОЖЕ, УКРАЇНУ

Стогне серце від болю,
І гірчить, мов калина.
Україна в недолі,
Зглянься, Боже Єдиний!

Низько – низько схилюся,
Припаду на коліна,
О, помилуй, Ісусе,
Ти мою Україну!

Сліз і крові багато
Вже народом пролито,
Побивається мати
Знов над сином убитим.

Отче мій, я благаю
Захисти Україну,
Милосердя чекаю,
Бо без Тебе загине.

Ти Єдиний лиш можеш,
Бо , як Батько Ти  любиш,
Зглянься, люблячий Боже,
Вірю, Ти не погубиш.

Хай крізь згарищ руїни
Проросте Твоя милість.
О, спаси Україну,
Щоб в Тобі обновилась

               Стікає кров»ю батьківська земля!
                  А я до Тебе у молитві лину.
                 На Тебе лиш надія вся моя,
                Спаси, помилуй , Боже Україну!         

             МОЛИТВА

За кожний день , за кожний крок,

 За милість Божу і здоров»я,

За сяйво тисячі зірок,

Я  вдячний Господу сьогодні.

За радість зустрічей, за біль,

Коли із другом розлучаюсь.

За те, що маю свою ціль,

В ній засинаю й прокидаюсь.

Що моя юність у Христі,

За те, що всі мої дороги

Якими  йшов і йду в житті,

Мене приводять лиш до Бога.

Що повне Музики життя,

І повне сонця, повне квітів.

За кожне серденька биття,

За  твердість Божих заповітів.

За Біблію – духовний хліб,

В якій знаходжу я уроки.

Що можу  знятися в  політ

На крилах в небеса високі.

Я  щиро дякую Христу

За  нашу дружну всю родину,

За землю, на якій росту

 Її зову я Україна!

 О,Господи, благослови

Мою  прекрасну Батьківщину!

Її від злого захисти

Пішли їй доленьку щасливу!

       ІСУС ЙДЕ ПО МОРЮ

Звіявся вітер, море шуміло,

Хвилі  накрити  човен хотіли.

Темно і страшно учням зробилось,

В темряву ночі сумно дивились.

Хтось серед бурі раптом з»явився,

Йшов по воді , не зникав, не топився.

Голос знайомий:»Друзі, не бійтесь!»

Руки підняв, море  стало  спокійним.

Учні Христа в ту хвилину впізнали,

Богу подяку за чудо віддали.

Бог наш сильніший  за бурю і шторми,

Спокоєм й тишею серце огорне.

               БЛУДНИЙ СИН

Син повертався так здалеку,

В лахмітті весь,  у  реп»яхах.

Летіли з чужини лелеки,

 І сіли за селом в полях.

 Побачив батько постать сина,

 Побіг старенький, як лиш зміг.

 «Де пропадав, моя дитино?

   І скільки ти пройшов доріг?

 Я виглядав тебе так довго,

  Аж оці вицвіли мої.

   Бувало, дивлюсь на дорогу,

  А там не ти, а там чужі.»

  Обняв і пригорнув до себе,

  Дав чисту одіж і взуття.

  Так само люди йдуть до Неба,

  І Бог їм змінює життя.

                ДВІ ЛЕПТИ

                 

 Знаходилась в Божому Храмі   скарбниця,

Йшли люди і  гроші  вкидали   на Храм.

Прийшла  туди якось  і бідна вдовиця,

 В той день і Христу довелось бути там.

 Проходили мимо багаті  вельможі,

  В розкішних одежах,  в присутності слуг,

  В пожертву лишали там золото й гроші,

  Дивилися всі й дивувались навкруг.

  А бідна вдовиця не мала багатства,

  Останнє залишилося в неї – на хліб.

   Та серденьком щирим  рішила покласти,

   Усе, що було , наче вдячності сніп.

  Христос це побачив і голосно мовив:

« Найбільше за всіх положила вона!

 Всі клали з достатку, а жінка убога,

 Прожиток увесь вона Богу дала»

ІСУС МЕНЕ ЛЮБИТЬ

Чи сплю вночі, чи зранку прокидаюсь,

 В садочку, в школі, вдома, у дворі,

 Малюю, чи майструю, чи співаю.

 Чи просто м»яч  ганяю по траві.

 Зів мною поруч, це я точно знаю,

Мій Друг Ісус у кожну часу мить

Мене  від  злого  Він  оберігає,

 Заступиться, підкаже, захистить.

 По імені мене Він кличе й знає,

 Зажуриться, коли  роблю я зле.

 Ісусу свої мрії довіряю,

 Як старший друг, підтримає мене.

Яке це щастя, що мене Він любить!

Яке це щастя , що люблю Його!

 Якщо всі друзі про мене забудуть,

 Я буду мати Господа мого!

  МУРАШКА -ТРУДІВНИЦЯ

По лісовій стежині

Крізь кущики ожини,

Мурашка свою спину

Підставила стеблині.

 Несе  оту стеблину

 Вона в свою хатину

 Вже трошечки стомилась,

 Але  не зупинилась.

 Сама така тоненька,

  Як цяточка маленька,

 Та сильна, працьовита,

  Працює, щоби жити.

 Бог любить не лінивих,

 Старанних і дбайливих,

 Він їх благословляє,

 Їм щедро посилає.

  

          ХЛІБЧИК

Мама  хлібчик принесла,

 Свіжий і  рум»яний,

Смачно пахне зі стола,

 Ой, який духм»яний!

- Де ти, хлібчику, зростав?

 Хто тебе у полі жав?

 Хто відвіз тебе на тік?

Хто місив тебе, хто пік?

 Хлібчик не сказав нічого,

 Мама тихо підійшла

 Відповіла :»Слава Богу!»

 І за плечі обняла.

 - Богу дякуй лиш, дитино,

  За водичку і врожай,

  І шануй оцю хлібину,

 І під ноги не кидай.»

       ЛАСТІВ»ЯТКО

Маленьке ластів»ятко

Ось випало з гнізда.

Кружляють мама з татком:

 «Біда! Біда! Біда!»

 Десь кіт крадеться тихо,

  Ще мить і нападе…

 «Ой, лишенько! Ой, лихо!

  На поміч хто прийде?»

 Хлопчина нахилився,

 І пташеня підняв.

 Із жалем подивився

І до гнізда поклав.

  Припали  мама й тато

  До пташки у гнізді.

  Як добре що багато

  Добра є на землі.

   Бог вчить нас бути добрим,

  Любити  все живе.

  У помочі – моторним,

  Як час важкий прийде.

ДОЩИК

Падав з неба теплий дощик,

 Крильця підставляв горобчик.

Квітка підняла голівку,

 І сховалась  в вулик бджілка.

 Слава Богу за краплини,

 Що стікають по стеблині,

 Що з листочка пил змивають,

І корінчик напувають.

Гуси голосно радіють

  І біжать калюжі мірять.

  В дітвори намокли ноги.

Теплий дощик – слава Богу!

   ЧОТИРИ ДРУГА

Його спустили вниз на ношах,

Бо вірних друзів мав хороших.

 І дах і стелю розібрали

 Перед Христом його поклали.

 Христос на горе відгукнувся,

 До хворого Він доторкнувся.

 Я  щиро  дякую Ісусу

  Що маю також вірних друзів.

 Коли стається, захворію,

 То друзі моляться, як вміють.

 Несуть моє в молитвах ім»я,

 Тривоги розбивають стіни.

 Велике щастя друзів мати,

Які в проломі можуть стати.

 Які і в радості і в горі,

З тобою поруч йти готові.

   ДАНИЇЛ

Цар кинув в яму Даниїла,

Та леви там його не з»їли.

Бог  пащі їм загородив

І Даниїла захистив.

Ходили леви і гарчали,

 Та Даниїла не чіпали.

 Тому я знаю, там, де Бог,

Ягнятком стане навіть вовк.

     ІСУС

Дуже я люблю  Ісуса,

І завжди Йому молюся.

З мамою пісні співаю,

 Біблію разом читаю.

З Ним темряви не боюся,

В Нього мужнім бути вчуся.

З Ним встаю і засинаю,

Він мене охороняє.

Я маленький ще, та знаю,

В небі  Ісус чекає.

 Там візьме мене на руки,

 І не буде вже розлуки.