Муза Неба

Часто носимо зло у грудях,

Хоч здаємось  святі на людях.

Часто судимо наших ближніх,

Забуваючи, -  є Всевишній.

 Дуже гострі, як  скло, колючі,

Ранять серце слова болючі.

У душі залишають шрами,

Що не гояться і з роками.

Нам усім заповів Спаситель,

Свого ближнього не судити.

Краще будьмо для них бальзамом,

Що лікує сердечні рани.

                  Різні долі, повні радості й тривог,

                  Та над кожною  Один Великий  Бог.

                  Справедливий Він і Праведний Суддя

                  Перед Ним колись постанем ти і я.

                  Тільки Богу віддамо останній звіт,

                  Як закінчиться мандрівка днів і літ.

                 Щоб до неба не прийти цілком пустим

                 В каятті тепер схилімось перед Ним.