пятница, 16 декабря 2011 г.

ПОСВЯЧЕННЯ НА СЛУЖІННЯ

Ти вибраний Богом, щоб бути служителем вірним,
Бог Церкву помісну сьогодні тобі довіряє.
Бо бачить тебе Він для праці своєї надійним
І вірить Господь, що не зрадиш Його сподівання.

Служитель від слова «служити» і бути слугою,
Іти до розбитих, до зранених серцем, забутих.
Схилятися низько , проникнутись болем, журбою.
І розпач надломлених душ в Церкві Божій почути.

Це зовсім нелегко, і стільки потрібно тут сили,
Забути про себе , своїх інтересів зректися...
Ще слабнути будуть нерідко сердечнії крила,
І скажеш нераз у молитві « Я дуже стомився...»

Тоді серед бурі почуєш ти лагідний голос:
«Я поруч з тобою, тебе Я тримаю, Мій сину...
Стоїш ти на варті, овечкам ти пастор і сторож,
Невже Я тебе у жорстокому світі покину?»

Сьогодні ти став у проломі за діло Господнє,
Блаженний, що з юності вибрав велике служіння!
Нехай збережуть тебе в світі Христові долоні,
Хай Небо тобі посилає лиш благословіння!

15 грудня 2011р
ДИТЯЧА ВДЯЧНІСТЬ

Моє серденько дитяче
Господеві дуже вдячне
За листочки золоті,
Свіжий хлібчик на столі,
І за яблучко рум»яне,
Апельсинки і банани!
За водичку й молочко,
За матусине тепло.
І за таткові долоні,
Що голівку пестять доні.
Хочу бути я слухняна,
Щоб раділи татко й мама!
Щоб радів також Ісус,
Що слухняною росту!
КОЛИ ВМИРАЄ МАМА...
На смерть Наталі Рудько
Замовкли в хаті мамині молитви,
Не чути більше тихих її слів,
Лежить старенька Біблія закрита,
Вазон на підвіконнику відцвів.

Лиш на підлозі килимок прим»ятий,
Де на колінах плакала вона,
Лиш пахне нею кожен кутик в хаті,
Так, ніби вийшла й вернеться вона.

Та серце мами битись перестало,
Це серце дарувало теплоту,
Воно і розуміло і прощало,
І рідні імена несло Христу.

Тепер у хаті порожньо і тихо,
Немов за обрій сонечко зайшло...
Так холодно, журливо і незвично,
Гілки безлисті б»ються у вікно.

А з фотографії сміються її очі,
Любимі, рідні, милі, дорогі...
Вони, немов сказати рідним хочуть:
«Я вже з Ісусом...Мій скінчився біль...»

Так, вона там, вона з Христом на небі,
Усміхнена, красива, молода...
Відмучилась, відплакала...Не треба
Їй більше ліків, - там жива вода...

А тут осінній дощ тихенько плаче,
Тут рідним заспокоєння нема.
Вмирає мама, світ стає інакшим,
Вмирає мама , у душі пітьма...
23-24 жовтня 2011р
Красота Рождества!
Простота воплощенья!
В нём надежда столетий,
Ожиданье веков,
Слышно в сердце Христа!
Новой эры биенье ,
Взор Младенца так светел,
Мир вокруг так суров.

На небесных часах
Тихо дрогнула стрелка,
И с Рождественской ночи,
Начат новый отсчёт,
На Марии руках
Бог в лице человека,
Смотрят Вечности очи
Под соломенный свод.

Красота Рождества!
Высота воплощенья!
В нём аккорды созвездий,
И величие тайн!
В нём виссон торжества!
И слеза примиренья!
Вдохновенье поэзий!
Светлый гимн христиан!!
РОЖДЕСТВЕНСКОЕ

В ту ночь над городом Давида
Небес явилось торжество,
Пришло на землю Рождество!
И благодати дверь открылась!.

Серебряная радость труб,
И скрипок дивное звучанье
Слилось в едином ликованье
И в ангельском скрещенье рук.

А Царь в убогих яслях спал,
И лунный свет дарил корону
И в атлас превращал солому,
Жаль, мир о Рождестве не знал...
***
В аккордах Рождества благословенье!
Звучание небесных чистых лир!
Осанна, радость и благоволенье!
Всем людям на земле от Бога мир!
РІЗДВЯНЕ ДИТЯЧЕ

Маленький Ісусик дріма на соломі,
Цілує Марія своє Немовля.
І нюхає ослик рожеві долоні,
І ніжки пригріло пухнасте ягня.

Стеблинка торкнула малесенький носик,
Ісус пробудивсь, оченята відкрив.
Над Ним нахилились Марія і Йосип,
І місячний промінь личко освітив.

Аж ось пастушки, що прибігли від поля,
Стоять і радіють, дивуються тут.
Новину звістили їм ангельські хори,
Всю радість сердечну Ісусу несуть.

Я теж би хотіла прийти у ту нічку
До яселок бідних у тихім хліву.
Погладити ніжно Ісусу голівку,
Схилити колінця, принести хвалу.

Це сталось давно у Давидовім місті
Мене ще на світі тоді не було.
Та люблю Ісуса я серденьком чистим,
Радію щораз, як приходить Різдво!!
ТАНЕЦ НА КОЛЯСКЕ

А музыка звучит для нас двоих,
И зал растаял, и пропала робость.
Я столько танцевал в мечтах своих,
Сегодня рядом мой учитель строгий.

Мы кружимся, и мы легки, как дым,
В моей ладони хрупкая ладошка,
Я стал опять сегодня молодым,
Стеснительным и чувственным немножко.

Пусть где – то неуклюжи мои «па»,
Ведь на колёсах сделать их не просто.
Но столько радости горит в моих глазах!!!
Как будто я попал на чудо – остров!

Где море, пальмы, солнце и цветы,
Где можно танцевать аж до упаду!
В календаре уж третий день зимы
А сердце танцу бесконечно радо!

Простите, что не сделал реверанс,
Я только поцелую Вашу руку…
Спасибо за подаренный мне шанс,
Вернуться в юность в танцевальном круге.

Колясочник вам чудо подарил,-
Свой танец на солидной этой сцене.
Он к душам вашим танцем говорил,
Надеюсь, ваши души это ценят…?