ВЕЛИКДЕНЬ БЕЗ ХРИСТА

Великдень знов прийшов на Україну
Все навкруги ожило, розцвіло,
Радіє і старенький і дитина,
Святкує місто, тішиться село.

«Христос воскрес!» - вітаються довкола,
«Воістину воскрес!» - лунає вслід!
Зарожевіла зірка світанкова,
Здається, що святкує цілий світ!

Але коли приглянешся до люду,
В святковій суєті нема Христа!
Через обряди головне забули, -
Загублена пасхальна чистота!

Скрізь прибрано, все гарно перемито,
Вгинаються під стравами столи,
А серце для Спасителя закрите,
А на душі гріховні кандали..

Несуть до Храму кошики з свічками,
Один раз в рік вистоюють служби…
А Сам Христос далеко за дверями,
Хіба такі угодні Богу ми?

Сердечні очі міцно зав»язали.
Не відаючи істини й мети…
Роки без Бога Паску святкували…
А як її святкуєш, друже, ти?

«Про людське око» Господу не треба,
Він Той, Хто бачить зсередини нас…
Він хоче щоби глянули у небо…
І за байдужість Бог спитає в нас…

Мій друже, ти прийшов сьогодні в Церкву,
Можливо, це буває раз на рік,
А знаєш ти, що наш Ісус не мертвий?
Що камінь той відкочений у бік?

Святкуєш механічно ти Великдень,
А чи стрічався ти з живим Христом?
Ти свято віриш в те, що Бог великий,
Що десь на небі є Його престол…

Та особисто ти Христа не знаєш,
Від цвяхів ран Його ти не торкав…
Життя свого Йому не довіряєш,
А Він за тебе на хресті вмирав..

А Він для тебе у неділю рано,
Воскрес із мертвих раз і назавжди!
Дивися, як земля квітками вбрана!
Не бійся, чуєш? До Ісуса йди!

Залиш обряди, там Христа немає!
Традиції самі, й передання…
Немов Марію, Він тебе шукає,
А ти ідеш по світу навмання!

«Христос воскрес!» скажи сьогодні щиро!
І душу настіж для Христа відкрий!
Він хоче, щоби серцем ти повірив,
Він хоче, щоби в Ньому став святий!

ЩАСЛИВА ПТАШКА

Я була просто пташкою, та, що не вміла співати,
Як я заздрила завжди маленьким дзвінким солов»ям,
І хоч мала я крила, не вміла у небі літати,
Щоб обійми відкрити весняним пахучим вітрам.
Моє серденько мріяло пісню свою заспівати
І шукало її поміж струменів сонячних злив…
Не хотілось йому серед світу сумного мовчати,
Але серце співати навчити ніхто не хотів.
І воно би навік залишилося, мабуть, безмовним,
Якби мій Ісус не проходив повз серце моє…
Він звільнив мої груди з тенет павутиння гріховних,
І натхнення цілюще всередину влив вмить Своє.
Він наповнив мажором світанки і зоряні ночі,
Кожну ноту для мене з такою любов»ю писав…
З того дня моє серденько стало щасливим й співочим,
І нарешті мій час для прославлення Бога настав.
І, розкинувши крила, я Спасові щиро співаю,
І тепер вже мені, мабуть, заздрять усі солов»ї,
І у пісні до неба я знову і знову злітаю,
У промінні купаючи звільнені крила свої.
Та коли в розмаїтті весняного білого цвіту,
Раптом бачу я пташку, що крилонька склала свої.
Я про милість Христову їй хочу тоді говорити,
І сказати, що в Бога для неї є чисті пісні.
Так, я пташка щаслива, що Господу дзвінко співає.
І допоки в мені буде битися серце живе,
Хай лише мого Бога натхненно воно прославляє,
І для Нього Єдиного кожну хвилину живе.