ОСІННЄ

Ти смужечку землі мені довірив

У працьовитість Ти мою повірив,

Давав дощі і сонечко і грози,

Щоб зародити все була у змозі

І я на радощах засіяла ту ниву,

А Ти від щедрості пролив на неї зливу,

Минали дні, сміялось тепле літо,

Посіяне росло, дощами вмите

А я… А я частіше лінувалась

Вставати на зорі чось  не вдавалось,

Як вдосвіта до праці  прокидатись?

Як під пекучим сонцем працювати?

Мій колос  заглушив осот і терня,

Не мало сили наливатись зерня,

Пшениченька моя суха й змарніла,

А в інших вже поля пополовіли

Золотокоса осінь знов мандрує,

Через поля і луки чимчикує,

Навколо у снопи збирають збіжжя,

Везуть по польовому бездоріжжі

Лиш я одна не маю що збирати,

Мені у тім ніхто не винуватий

Порожній колос нахиливсь журливо,

Сльозами вмилась осінь... Задощило…

Ти смужечку життя мені довірив,

Ти вік земний мій п’ядями відміряв

Щоб вірила, любила і прощала,

Щоби людей до Бога навертала

Ти все даєш можливість, час , натхнення,

Ти пригорщами шлеш  благословення

Ти світлом є моїм в години хмурі,

На крилах Ти несеш  мене крізь бурі

А я так чАсом нехтую, лінуюсь

Самодостатністю своєю все любуюсь,

Буває у депресію впадаю,

Себе жалію, плачу, знемагаю

А Ти, мій Отче, дивишся із болем

Як я присіла на межі край поля…

Спливають дні і не вертають в літо,

Туманом сивим поле оповито…

Не все ще встигла, і не все зуміла

На  смужечці, що Ти мені  відміряв     

Я п»ю Твою милість, як спрагла земля
П»є дощ благодатний, дарований Небом,
І  милість велика  це  доля моя,
Тож  більшого щастя для мене не треба.

Я милістю досі на світі живу,
Я ласкою Божою вільна  й спасенна,
Отримала милістю віру живу,
І милістю Неба я благословенна!

Я дихаю нею і  вдень і вночі,
Без  неї  і радості й миру немає.
Земного і вічного щастя ключі
Лиш милість Господня для мене тримає.

Наповнена милістю Божою я
Від самого дна аж до самого краю,
Душа переповнена щастям моя

За милість небесну Творця величає!

В щасливі дні, коли на серці сонячно,
І бачу світло Божого лиця.
Тягнусь до Неба обома долонями,
З молитвою подяки до Отця.
В ній  сльози щастя змішані із нотами,
В ній радість у найвищій із октав
У терції з небесними висотами,
Це є молитви вдячності слова!
Коли в хвилини розпачу й неспокою,
Стискає серце невимовний біль,
Душа стає такою одинокою,
А співчуття людей – на рани сіль.
Тоді приходжу у Присутність Божу я
Без слів схиляюсь до Його грудей,
І тихий спокій для душі знаходжу там
Від доторку долонь й тепла очей.
Молитва – це душі моєї крила,
Які мене підносять до Отця
В ній дихання життя і  справжня  сила,
Натхнення і відрада в ній моя.
Лише в молитві я жива й щаслива,
Благословенна Батьком дорогим
Молитва – милосердя тепла злива,

І віра всім обітницям святим       

   ОТЧЕ НАШ

Коли немов дитина губила Божу руку ,

Лишаючись  зі світом на однині не раз,

Я плакала й шукала, вслухалася до звуків,                                                

І кликала до Бога в молитві «Отче наш»

Найбільше я хотіла почути Його голос,

І найрідніші очі побачити вгорі.

Я знала, Він не лише, я знала, Він десь поруч

І як надія в небі, горіли дві зорі.

Коли Він озивався, і бігла я щаслива,

Ховаючись в долонях у радісний той час,

То чула за спиною великі білі крила,

І знову шепотіла молитву «Отче наш»

Впадаючи в спокуси, благала в  Бога сили,

Лише у  Нього мудрість і святості запас.

І Він мені так щедро давав  те,  що  просила,

Схилившись до моєї молитви «Отче наш»

У моєму безсиллі Його святилось ім»я,

І Царство Боже в серце приходило моє.

По вірній обітниці давав щоденно хліба,

Звертаючи на мене Святе Лице Своє.

Прощав мої провини, як іншим я  прощала,

Від нападів лукавих Він душу зберігав,

І були Його Царство і Сила й вічна слава

Від віку і до віку, як Сам Він обіцяв.

Молитвою хваління, молитвою подяки,

Молитвою благання молюся всякий час.

Бо я удочерена, і  маю повне право

Звертатися до Тата в молитві «Отче наш»

Коли в дорозі духом  занеможу,

І боляче ступати, мов по бритві,

Тоді приходжу я в присутність Божу,

І набираюсь сили у молитві.

Кладу я серце до Його підніжжя,

З тривогами, неспокоєм і болем,

Розчарування давні й зовсім свіжі,

Ділюся з Ним і радістю і горем.

Мені молитва, як бальзам на душу,

Вона зціляє всі  душевні рани,

Сльозою Боже серце я зворушу,

Тоді моє боліти перестане.

Молитва – мій єдиний порятунок.

Серед бурхливих хвиль  -  моє спасіння,

Молитва – Богом даний подарунок,

Що у собі несе благословіння.

Немає  перешкод  ані ліміту,

По імені  давно мене Бог  знає,

До Нього доступ є завжди відкритим,

Цілодобово Він  мене  приймає.

Хто чує грізний рокіт океанів,

І   шелест крил метелика на квітці,

Мою молитву  чує на світанні,

Як  сонні очі  закриває зірці.

Безперестанку  прагну я молитись,

Щоб  пізнавать для себе волю Божу.

А поки що  щоднини і щомиті

В Його присутність знову я приходжу.

CИРОТА

 Кожний  вечір когось у вікно виглядає

Мабуть, матінку рідну свою   все  чекає.

 Крізь самотність холодних дощів  Божі очі

Ніжно дивляться  в вікна душі серед ночі.

 Хто заступиться за сироту, хто  зігріє?

У годину недолі страшну зрозуміє…

Хто сльозинку зітре із очей? Хто потішить?

Хто пригорне до своїх грудей? Заколише…

Бог  заступиться за сироту, обігріє.

І молитву дитячу  просту зрозуміє.

 Довгождані і сонячні дні подарує

І бажання сердечні усі   Він почує…

ПРИСПІВ:

Сирота – при дорозі трава ,

Хоч забута людьми, та жива

Лиш  у Божих руках її доля.

Розтопіть крижану самоту її болю.

Не минайте малу сироту,

Подаруйте любов й доброту,

Я так люблю дивитися на небо,

Коли сідає сонце за обрій,

Колись воно прийме мене до себе,

Бо  там Господь, там Відкупитель мій.

Приспів:

Крізь осінні дощі,

Крізь холодні тумани,

Через сонячні весни

І густу заметіль,

Я до неба іду,

Хай ревуть урагани,

Там на мене чекає

Ісус добрий мій

ЧасОм буває закривають хмари

Пречисту і неторкану блакить,

Але я знаю, сонце незабаром

Проб»ється  і над світом заяснить.

Яким б  далеким не здавалось  небо,

І скільки б не стрічала перешкод,

Я буду там, і це я знаю твердо,

І там не буде горя і незгод.

Десь там за небокраєм,

Де сонечко сідає,

Де сходяться до обрію стежки,

Там небо світлом землю обіймає,

Там благодать засвічує зірки.

Там музика органна,

На клавішах світання

Акордами небесними бринить.

Величне там і трепетне  чекання

Коли настане урочиста мить.

Хто дав би серцю крила,

Воно би полетіло

Туди, де в славі сяють небеса.

Там залишилось і навік раділо,

Де милість Божа чиста, як роса.

                 Небо незрівнянне,

                 Пристань довгождана,

                Як я прагну бачити тебе.

               Там Христові очі,

               Там не буде ночі,

              Там чекає щастя неземне.

Часто носимо зло у грудях,

Хоч здаємось  святі на людях.

Часто судимо наших ближніх,

Забуваючи, -  є Всевишній.

 Дуже гострі, як  скло, колючі,

Ранять серце слова болючі.

У душі залишають шрами,

Що не гояться і з роками.

Добротою багаті будем,

І відкриємо серце людям.

Не судити їх, а любити,

Так завжди поступав Спаситель.

Нам усім заповів Спаситель,

Свого ближнього не судити.

Краще будьмо для них бальзамом,

Що лікує сердечні рани.

                                 

Бог є  Суддя,

Ні ти ні я

Не маєм права ближнього судити

Лиш співчуттям,

Торкатись ран

Молитися, прощати і любити.

Приспів: Різні долі, повні радості й тривог,

                  Та над кожною  Один Великий  Бог.

                  Справедливий Він і Праведний Суддя

                  Перед Ним колись постанем ти і я.

                  Тільки Богу віддамо останній звіт,

                  Як закінчиться мандрівка днів і літ.

                 Щоб до неба не прийти цілком пустим

                 В каятті тепер схилімось перед Ним. 

ТОМУ ЩО ЛЮБОВ

Галактики в Твоїй  долоні,

Вершини гір,  морські безодні,

А Ти із  неба  на солому.

Чому в недолю ти прийшов? Бо Ти – ЛЮБОВ.

Для Тебе Ангели співали,

В одежу слави зодягали,

Ти ж до людей,  що розіп»яли…

Чому Твоя лилася кров? Бо Ти – ЛЮБОВ.

Приспів: Рука, Яка тримає Всесвіт

                Прибита цвяхом до хреста.

                На тій долоні світ накреслив

               Свій вирок для Царя Христа.

               «Чому?» - питаю знов і знов…

                Бо Ти – ЛЮБОВ.

Тривога стисне груди,

 Пустеля ляже всюди

І  стане гірко від  людських обмов.

Зітхне дощами небо,

Нахилиться до тебе

Зійде Любов.

Обітре твої сльози,

На тишу змінить грози,

І подарує серцю  радість знов.

Відновить  твою  силу,

Загоїть  твої  крила.

Лише Любов.

Любов тебе огорне,

Зітре гірке і чорне

Веселку намалює у душі

 І радості акорди,

У величі мажорній

Благословення забринять  дощі.

                Це та Любов, яка зійшла на хрест,

                    І цвяхам простягла Свої долоні.

                    Вдягла вінок колючий, не корону,

                    Це та Любов, яка пішла на хрест.

                    Любов, в якій небесна повнота,

                     Яка заради нас на все готова,

                     Зціляє душу кожна крапля крові

                    Це є Любов Спасителя Христа.

Любов прибита до хреста цвяхами,

Кружляє зло над розп’яттям птахами.

Тернина впилася в чоло боляче ,

Ридає мати, під хрестом стоячи.

Той, Хто створив джерела вод – спрагнений,

Хто був Причиною буття  -  страчений

І впала Батьківська сльоза краплею,

А небо в розпачі  дощем плакало.

Кров запеклася на устах зранених,

За грішних світу помирав Праведний,

Ярмо на душу налягло каменем,

Цар Вічності був смертю там вжалений.

 Бог присуд виніс за гріхи Синові

Хоча не Він, а я була винною.

Вмирало на хресті Життя віддане,

Відкривши двері в небеса грішникам.

                       Христос є жертва за мій гріх,

                   Спасенна Кров’ю я  святою.

                    Він серце убілив, як сніг,

                    І освятив  його Собою.

                   Христос купив мені життя

                    В стражданнях й муках на Голгофі,

                     Звеличую Його ім’я,

                     Вклоняюся Його любові.     

             КОЛИСКОВА

Спить Вічність  на руках Марії.

І сон гойдається на віях

Свята земля…

А   з неба Батько споглядає

Як мати ніжно колихає

Це Немовля

Його чекали стільки років,

Про Нього писано в Пророках.

Він слави Цар.

Христос диятком народився,

У  бідних яслах помістився,

Небесний Дар.

Співа Марія колискову

Дрімає тиша вечорова.

Святе Різдво!

А над землею ера нова,

І  вже видніється Голгофа

Прийшов Христос!

                 Подароване людям Різдво!

                Над гріхом і над злом торжество!

                У маленькій Дитині світу добра новина

                 І спасіння на землю зійшло!

Ти містом блукаєш, і шарпає вітер

Кидає під ноги як листя, думки…

І боляче в грудях , бо серце розбите.

І друг не приходить подати руки.

Так порожньо в серці і темно у вікнах.

А люди назустріч похмурі й чужі

Тобі  розуміння бракує і світла,

І  теплого дотику знов до душі.

Є Той, Хто чекає і Хто обігріє,

Він  камінь великий з душі  забере,

Огорне любов’ю,  без слів зрозуміє,

Назавжди із пам’яті чорне зітре.

Відкриє обійми , сховає під крила,

І сином коханим тебе назове.

Розкриє вгорі над тобою вітрила,

І вітром наповнить і дасть все нове.

                 Це Христос – твоя надія і життя!

                 Це Христос – у Ньому  спокій й майбуття.

                 Залиши свої тривоги, і блукання всі дороги,

                 Повернись лицем сьогодні до Христа!

Господь з любов’ю  сотворив людину,

Дав право жити вічно у раю

І безліч раз казати :»Я люблю»

Своїй  єдиній  кращій половині.

Дав право милуватися  квітками,

І небо синє бачити в росі,

І серце в серці і рука в руці

Йти  радісно едемськими стежками.

Та не була тривкою світла радість,

Спокуса жалом впилася нараз,

І обірвався благодатний час,

Бо приповзла у рай ворожа заздрість.

Непослухом згрішили в день страшний,

І  Богом були  вигнані з Едему,

Як ворон кості гріх носив проблеми,

І став Адам і смертним і земним.

Кружляло зло і до землі згинало,

І крало світло Божого лиця,

Брехало, відводило від Отця,

В лещатах  болю і страху тримало.

Минали роки і цілі століття,

Грішив Адам , забувши геть  про рай.

Сказав Пилат :» Одного вибирай!»

І вибрав він Вараву у лахміттях.

Христа повів на страту , розіп’яв,

Знайшов найдовші і найгрубіші цвяхи,

Ганебний хрест для Нього був як плаха,

І  ворон знов над розп’яттям кружляв.

 Голгофу вкрив туман і чорні хмари

Десь там, далеко, сумував Едем,

І небо враз заплакало дощем,

Тінь заповзала  смертної  примари.

Адам і в нім майбутні покоління

Кричали і сміялись під хрестом,

Глумились над скривавленим Христом,

А Він їм дарував з хреста спасіння.

Нам рік подарований в милості Божій,

В нім   днів між собою не схожі ,

В нім снігу неторкана радість пречиста,

В нім сяйво світанків ясне променисте.

              

Нам рік  невідомий вготований Богом,

Хто знає, чи щастя у нім, чи тривога?

Та знаємо певно, в життєвій дорозі

Наш захист і сила заховані в Бозі.

Відкриємо серце у вдячній молитві,

За те, що вже пройдено і пережито.

За нову сторінку, за радість надії.

За даль неозору, що сонцем ясніє.

                            

Новий рік хай дарує нам диво.

Щоб для кожного став він щасливим.

Нехай днів марнота не закриє Христа,

Бог хай буде до нас милостивим.

Серце Богу лише хай співає,

Вдячність душі нехай наповняє,

Хай небесна любов окриляє вас  знов

З Новим роком сердечно вітаю!

Я бачу серцем  гору ту , де  розп»яли Христа

Там височіють три хрести,  лилась там  кров свята.

І небо плакало дощем, скорботне і німе,

І чувся голос: «Батьку Мій, не залишай Мене!»

Все тіло зранене Христа боліло і пекло,

Вінок терновий увінчав скривавлене чоло,

Благали спрагнені уста холодної води,

Кричала збурена юрба : « Ти із хреста зійди!»

«Прости їм, Отче,» - Син просив, скотилася сльоза,

 «Дух в Твої руки віддаю», вмираючи сказав.

 Спасіння дарувала нам Христа пролита кров,

І до небес відкрила шлях спасаюча Любов.

Про небо мрію,

Несу надію

В долонях серця, як білий цвіт

 За  небокраєм

Мене чекає

Той, Хто дарує весь дивосвіт.

Душа радіє,

Несе надія

Мене крилах у майбуття,

І там, де Вічність

Свята Величність

Дарує в небі мені життя.

Мене  зігріє

Тепло надії

В негоду люту і буревій.

В душі ростити

Любові квіти

Для мене буде Спаситель мій

І прийде днина,

Коли полину

За горизонти у небеса

В Свої обійми

Христос там прийме

Де вже не в’яне свята краса

                Надія дає мені силу

                Надія -  життя мого крила

                 Я маю надію в Христі

                Надія нам небо відкрила

                 Надія нам шлях освітила

                 В гріховній земній марноті