Коли в
дорозі духом занеможу,
І боляче
ступати, мов по бритві,
Тоді
приходжу я в присутність Божу,
І
набираюсь сили у молитві.
Кладу я
серце до Його підніжжя,
З
тривогами, неспокоєм і болем,
Розчарування
давні й зовсім свіжі,
Ділюся з
Ним і радістю і горем.
Мені
молитва, як бальзам на душу,
Вона
зціляє всі душевні рани,
Сльозою
Боже серце я зворушу,
Тоді моє
боліти перестане.
Молитва
– мій єдиний порятунок.
Серед
бурхливих хвиль - моє спасіння,
Молитва
– Богом даний подарунок,
Що у
собі несе благословіння.
Немає перешкод
ані ліміту,
По
імені давно мене Бог знає,
До Нього
доступ є завжди відкритим,
Цілодобово
Він мене приймає.
Хто чує
грізний рокіт океанів,
І шелест крил метелика на квітці,
Мою
молитву чує на світанні,
Як сонні очі
закриває зірці.
Безперестанку прагну я молитись,
Щоб пізнавать для себе волю Божу.
А поки
що щоднини і щомиті
В Його
присутність знову я приходжу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий