В щасливі дні, коли на серці сонячно,
І бачу світло Божого лиця.
Тягнусь до Неба обома долонями,
З молитвою подяки до Отця.
В ній  сльози щастя змішані із нотами,
В ній радість у найвищій із октав
У терції з небесними висотами,
Це є молитви вдячності слова!
Коли в хвилини розпачу й неспокою,
Стискає серце невимовний біль,
Душа стає такою одинокою,
А співчуття людей – на рани сіль.
Тоді приходжу у Присутність Божу я
Без слів схиляюсь до Його грудей,
І тихий спокій для душі знаходжу там
Від доторку долонь й тепла очей.

Молитва – це душі моєї крила,
Які мене підносять до Отця
В ній дихання життя і  справжня  сила,
Натхнення і відрада в ній моя.
Лише в молитві я жива й щаслива,
Благословенна Батьком дорогим
Молитва – милосердя тепла злива,
І віра всім обітницям святим        

Коли в дорозі духом  занеможу,

І боляче ступати, мов по бритві,

Тоді приходжу я в присутність Божу,

І набираюсь сили у молитві.

Кладу я серце до Його підніжжя,

З тривогами, неспокоєм і болем,

Розчарування давні й зовсім свіжі,

Ділюся з Ним і радістю і горем.

Мені молитва, як бальзам на душу,

Вона зціляє всі  душевні рани,

Сльозою Боже серце я зворушу,

Тоді моє боліти перестане.

Молитва – мій єдиний порятунок.

Серед бурхливих хвиль  -  моє спасіння,

Молитва – Богом даний подарунок,

Що у собі несе благословіння.

Немає  перешкод  ані ліміту,

По імені  давно мене Бог  знає,

До Нього доступ є завжди відкритим,

Цілодобово Він  мене  приймає.

Хто чує грізний рокіт океанів,

І   шелест крил метелика на квітці,

Мою молитву  чує на світанні,

Як  сонні очі  закриває зірці.

Безперестанку  прагну я молитись,

Щоб  пізнавать для себе волю Божу.

А поки що  щоднини і щомиті

В Його присутність знову я приходжу.