Коли
немов дитина губила Божу руку ,
Лишаючись зі світом на однині не раз,
Я плакала й шукала, вслухалася до звуків,
І кликала до Бога в молитві «Отче наш»
Найбільше я хотіла почути Його голос,
І найрідніші очі побачити вгорі.
Я знала, Він не лише, я знала, Він десь поруч
І як надія в небі, горіли дві зорі.
Коли Він озивався, і бігла я щаслива,
Ховаючись в долонях у радісний той час,
То чула за спиною великі білі крила,
І знову шепотіла молитву «Отче наш»
Впадаючи в спокуси, благала в Бога
сили,
Лише у Нього мудрість і святості
запас.
І Він мені так щедро давав те, що просила,
Схилившись до моєї молитви «Отче наш»
У моєму безсиллі Його святилось ім»я,
І Царство Боже в серце приходило моє.
По вірній обітниці давав щоденно хліба,
Звертаючи на мене Святе Лице Своє.
Прощав мої провини, як іншим я прощала,
Від нападів лукавих Він душу зберігав,
І були Його Царство і Сила й вічна слава
Від віку і до віку, як Сам Він обіцяв.
Молитвою хваління, молитвою подяки,
Молитвою благання молюся всякий час.
Бо я удочерена, і маю повне право
Звертатися до Тата в молитві «Отче наш»
