воскресенье, 16 октября 2016 г.

Господь з любов’ю  сотворив людину,
Дав право жити вічно у раю
І безліч раз казати :»Я люблю»
Своїй  єдиній  кращій половині.
Дав право милуватися  квітками,
І небо синє бачити в росі,
І серце в серці і рука в руці
Йти  радісно едемськими стежками.
Та не була тривкою світла радість,
Спокуса жалом впилася нараз,
І обірвався благодатний час,
Бо приповзла у рай ворожа заздрість.
Непослухом згрішили в день страшний,
І  Богом були  вигнані з Едему,
Як ворон кості гріх носив проблеми,
І став Адам і смертним і земним.
Кружляло зло і до землі згинало,
І крало світло Божого лиця,
Брехало, відводило від Отця,
В лещатах  болю і страху тримало.
Минали роки і цілі століття,
Грішив Адам , забувши геть  про рай.
Сказав Пилат :» Одного вибирай!»
І вибрав він Вараву у лахміттях.
Христа повів на страту , розіп’яв,
Знайшов найдовші і найгрубіші цвяхи,
Ганебний хрест для Нього був як плаха,
І  ворон знов над розп’яттям кружляв.
 Голгофу вкрив туман і чорні хмари
Десь там, далеко, сумував Едем,
І небо враз заплакало дощем,
Тінь заповзала  смертної  примари.
Адам і в нім майбутні покоління
Кричали і сміялись під хрестом,
Глумились над скривавленим Христом,
А Він їм дарував з хреста спасіння.


Комментариев нет: