ПОЕТИ БОЖІ
Якісь вони особливі люди –
Поети Божі,
Щось носять таке гаряче у грудях ,
На сонце схоже
Люблять самотність, бо кажуть, що ловлять
Натхнення з неба
І більшість закохані з них у Осінь
Бо це їх тема
Трохи чуднІ і незвичні ці люди –
Поети Божі
Ніби, на решту звичайних схожі
І ніби не схожі…
Бачать в дрібницях велике диво,
І руку Божу
І вже від того вони щасливі
Поети Божі
Хочуть про Небо людям сказати
Слова шукають
Все, що всередині носять, - віддати,
У вірші вміщають
Чимось вони з олівцем простим
Трішечки схожі
Пишуть і пишуть, шукаючи рим
Поети Божі
Стирається грифель, усьому свій час
Всі ми перехожі
Вони не вмирають, злітають від нас
Поети Божі
Вони переходять туди в небеса
Без жодного мосту
З роками не в»яне їх справжня краса
І в Дев»яносто
Іх Бог забирає писати вірші
Й небесні сонети
Він їм вготував особливі вінці
Своїм поетам
Комментариев нет:
Отправить комментарий