Муза Неба

Я п»ю Твою милість, як спрагла земля
П»є дощ благодатний, дарований Небом,
І  милість велика  це  доля моя,
Тож  більшого щастя для мене не треба.

Я милістю досі на світі живу,
Я ласкою Божою вільна  й спасенна,
Отримала милістю віру живу,
І милістю Неба я благословенна!

Я дихаю нею і  вдень і вночі,
Без  неї  і радості й миру немає.
Земного і вічного щастя ключі
Лиш милість Господня для мене тримає.

Наповнена милістю Божою я
Від самого дна аж до самого краю,
Душа переповнена щастям моя

За милість небесну Творця величає!