Як пада дощ і серденько щемить.
І липень так на січень чось є схожим.
Ти віднайди бузкову теплу мить,
Згадай останній ніжний дотик Божий.
І милість розстели посеред трав,
Немов яскраві затишні подушки.
Згадай, як часто Тато потішав,
Тоді, як поруч не було подружки.
Присядь під Його небом голубим,
І підкріпись напоєм обітниці.
Ти вже ЩАСЛИВА, бо живеш із Ним,
Бо над тобою тінь Його Правиці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий