ТАТОВІ.
У першу подорож на татових плечах.
І перші сльози в татові долоні.
Сувора ніжність в лагідних очах.
І тепла сивина на його скронях.
М’яка колючість рідної щоки,
І посмішка в промінчиках любові.
Легенький доторк дужої руки.
І справжня мудрість батьківського слова.
Повиростали доньки і сини,
Повилітали з батьківської хати.
Скриплять старі поважні ясени.
І дякують за нас наш рідний тату.
За те, що вчив, ростив і годував,
Молився, в ясну днину й серед ночі.
В дорогу на світанку проводжав.
Ми знову й знову дякувати хочем.
Молитви Ваші – крила для дітей,
Аж поки Ваше серце битись буде,
Молитва у життя нас поведе,
І сам Господь про долю не забуде.
Благословіть на щастя нас, дітей,
З благословенням в світі так безпечно...
Хай скотиться скупа сльоза з очей,
Це не біда..В любові це доречно..
11.11. 2006р
Комментариев нет:
Отправить комментарий