МАМА МАРІЯ.
Серце її не лишив одиноким,
Мами Марії…
Навіть стікаючи кров»ю жорстоко,
Дав їй надію…
Він із хреста нахилитись не може, -
Руки прибиті...
Мама цілує зранені ноги
В камінь розбиті.
Що відчувало зболене тіло?
Мамині губи?..
Спогади в давнє дитинство летіли,
Як їх забути ?
Місячне світло, мамині очі
В тихій зажурі...
Теплий, як райдуга, легкий місточок
Пам’ять хитнула.
Мамині руки, мамина пісня,
Мамині сльози...
Хрест над землею високо звівся
Дихать не в змозі...
“Жінко, це син твій...” ледве промовив,
“Це ж твоя мати...”
Цінність синівського теплого слова
З чим порівняти?
Цівочка крові тонко стікала, -
Вмер Розіп’ятий...
Але Любов безголосо кричала
Світу багато....
Комментариев нет:
Отправить комментарий