М А М І
Малинові айстри вже гублять пелюстки шовкові,
І золото кленів осінніх встеляє траву.
Роки проминають, як сон, як туман світанковий,
По собі лишаючи чисту , як сніг, сивину.
Ця осінь красива і щедра, як серденько Ваше,
І сонечко ластиться, тепле, як вдача у Вас.
Не думайте, мамо, що все проминуло найкраще...
У кожному віці є свій неповторний ще час.
І Ви, наша мамо, для нас є завжди молодою.
А вечір не ступить на Вашого серця поріг.
Бо так не буває, щоб мама враз стала старою.
Сповільнюють роки для мами невтомний свій біг.
І мамині руки так само м»які, як в дитинстві,
І мамина посмішка тепла, як сонця клубок.
І очі глибокі, і ніжні й такі променисті,
Долоні до серця гарячий проклали місток.
Ми , наче святиню, цілуєм натруджені руки,
Даруємо квіти , і Вас обіймаємо знов...
З усіх наймиліша, Ви наша рідненька зозулько,
До Вас пригортаємось, дякуєм Вам за любов!
Комментариев нет:
Отправить комментарий