Муза Неба

Ти – вершина досконалості, Ти - Цар!
Твій трон сліпучо - золотий над небесами!
І день і ніч хвалу несуть на Твій вівтар,
Сто тисяч хорів Ангельських псалмами.
Ти – Сущий, Ти – початок і кінець.
Існуєш поза часом у просторах.
Бо Ти і часу й Вічності Творець,
У Тебе під ногами скло прозоре.
Ти – Повелитель і Володар Ти.
Найвищих гір й безодні океанів,
Пливуть перед Тобою всі світи,
Закон Твій на невидимих скрижалях.
Ти...!!!
З висот в долину , з трону до ясел,
Із сяючої слави в ніч до хліву,
Де сіно хрумкотить в кутку осел,
Де мекання ягняток замість співу.
Предвічний став безпомічним малям,
І царські шати замніив на сіно
Гойднулася колискою земля,
Марія ніжно сповивала Сина...
Це Ти..Це Ти...Володарю віків.
А я...........................
Народжена в гріхах, жила у злі,
В турботах, суєті і марнославстві.
Без цілі все блукала по землі,
Свитина латана – то все моє багатство.
Я тішилась осколками зі скла,
І бавилась сухими будяками,
Душа боліла і кудись брела,
Не знала, що дорога є до Храму.
А я ........
Земна була небесною враз стала.
Лахміття впали, замість них - віссон,
З убогої хатини в тронну залу,
В ту ніч єдину стався перелом.
Різдвяна ніч - найважливіша дата,
З усіх найбільших історичних дат,
Цар народився в тілі немовляти,
З ясел моє спасіння взяло старт.