Муза Неба

Хочу співати Богу з досвітніми солов’ями,
Пісня моя поллється в синю ранкову даль
Здійметься, наче пташка, високо над полями,
І розітне тривоги, розпачі і печаль.

Хочу відкрити душу, росам, як срібло, чистим,
І зачерпнуть в долоні силу із джерела.
Щоби зробилось серце теплим і променистим,
Сповнила все до краю свіжа жива вода.

Хочу схилитись низько, - низько, як стиглий колос,
І на собі відчути Руку мого Отця.
Серцем почути вдячно лагідний Божий голос,
І залишитись завжди в світлі Його Лиця.

Прийми мою пісню, мій люблячий Боже!
І серце, і душу – відкрию Тобі.
Достойну хвалу я віддати не зможу,
Та тільки до Тебе стремління мої!