Муза Неба

                         НАЙДОРОЖЧІЙ ПОДРУЗІ

В твоїх очах осіння тепла  гамма ,

У посмішці – зажура падолисту,

І сонячно в душі, неначе в храмі,

Де ім»я Боже свЯтиться пречисте.

Ти слухаєш – я хочу говорити,

Говориш – перетворююсь на тишу.

Від болю  смеркне – можеш посвітити.

А я твоє  безсоння заколишу.

Торкнешся – проростають мені крила,

Помолишся за мене – я сильніша.

Така, як  є,  в тобі я вся вмістилась,

Ти в мене є – тому пишу я  вірші...

 Це Бог мене нагородив тобою,

 І я за це безмірно вдячна Небу.

З тобою щастям поділюсь й  журбою,

І як довіриш – помолюсь  за тебе.

Не знаю, що тобі подарувати,

Всього, що ти достойна, я не маю.

Дозволь тебе від серця обійняти,

Признатись, що люблю і... ОБОЖАЮ! J