Ранок в росах бринів,
Неба край рожевів,
Прокидалась земля уся
В тихім мареві трав.
І стояв Божий Син
Босоніж на камінні плит...
Весь у ранах кривавих Він
День новий зустрічав..
І дивився Пилат,
З висоти на Христа.
Що є Правда? – скажи мені
Ти – Месія, чи Цар?
І в долонях своїх
Над терновим вінком тоді
Вирок смерті – страшний сувій
Для Ісуса тримав.
І Христа повели,
Натовп дико кричав.
Роздирали бичі Його
Тіло в ранах святе.
Не було сили йти,
І лицем до землі Він впав.
І заплакало небо враз
Прохолодним дощем...
Кожна краплина лилася за мене
Що так запеклась на колючках вінка.
Приниженим був Ти, щоб став я спасенним.
Це моє ім’я Твої шепчуть уста.
Я вдячно схиляюсь, цілуючи ноги,
Сльозами змиваючи порох і кров.
Дозволь мені плакати знову і знову...
Так дякує серце Тобі за любов...
Комментариев нет:
Отправить комментарий