Ти звив гніздечко вдалині від дому...
Дитинство, певне, лиш у снах приходить
І солодко щемить в серденьку твому,
Далекий, терпкуватий давній спомин.
Сьогодні тобі сповнилося Тридцять,
Ти трішечки підріс і став дорослим.
Та смак води із отчої криниці,
У тебе на устах лишився й досі.
Тобі вже Тридцять, як роки минають,
Росте маленька синьоока доня.
І вітер часу сторінки гортає,
І сипле листя у твоє долоні.
Хай Бог провадить по земній долині,
Хай посилає певність твоїм крокам,
Болить коріння тут на Україні.
Де небо вересневе і високе...
5 вересня 2008р
2 комментария:
Дякую за рядки спогадів які повернули мене в дитинство
Отправить комментарий