Вийде мама в тихе надвечір»я,

Сяде під вікном поміж жоржин,

В золотій заграві  все подвір»я,

Тут колись маленьким бігав  син...

Тут росу збивали ноженята,

Тут колінця здертими були,

 Спогадам всміxнеться журно мати,

 «Ой, коли ж це все було? Коли?»

 Знов вдягла земля осінні шати,

 Журавлями ген роки кудись...

 Став дорослим син,і сам вже тато,

  Тридцять. ..скільки, сину? - тридцять шість...

Павлику,наш рідний, - слава Богу!!

За  серйозний і прекрасний  вік,

Буде хай щасливою дорога,

І  благословенним кожний рік!!

Огорнули сутінки вуаллю

Яблуні старі і ясени...

Радість переплетена  з печаллю

Як в далекій  чужині сини..

   ПОМИЛУЙ, БОЖЕ, УКРАЇНУ

Стогне серце від болю,
І гірчить, мов калина.
Україна в недолі,
Зглянься, Боже Єдиний!

Низько – низько схилюся,
Припаду на коліна,
О, помилуй, Ісусе,
Ти мою Україну!

Сліз і крові багато
Вже народом пролито,
Побивається мати
Знов над сином убитим.

Отче мій, я благаю
Захисти Україну,
Милосердя чекаю,
Бо без Тебе загине.

Ти Єдиний лиш можеш,
Бо , як Батько Ти  любиш,
Зглянься, люблячий Боже,
Вірю, Ти не погубиш.

Хай крізь згарищ руїни
Проросте Твоя милість.
О, спаси Україну,
Щоб в Тобі обновилась

               Стікає кров»ю батьківська земля!
                  А я до Тебе у молитві лину.
                 На Тебе лиш надія вся моя,
                Спаси, помилуй , Боже Україну!         

             МОЛИТВА

За кожний день , за кожний крок,

 За милість Божу і здоров»я,

За сяйво тисячі зірок,

Я  вдячний Господу сьогодні.

За радість зустрічей, за біль,

Коли із другом розлучаюсь.

За те, що маю свою ціль,

В ній засинаю й прокидаюсь.

Що моя юність у Христі,

За те, що всі мої дороги

Якими  йшов і йду в житті,

Мене приводять лиш до Бога.

Що повне Музики життя,

І повне сонця, повне квітів.

За кожне серденька биття,

За  твердість Божих заповітів.

За Біблію – духовний хліб,

В якій знаходжу я уроки.

Що можу  знятися в  політ

На крилах в небеса високі.

Я  щиро дякую Христу

За  нашу дружну всю родину,

За землю, на якій росту

 Її зову я Україна!

 О,Господи, благослови

Мою  прекрасну Батьківщину!

Її від злого захисти

Пішли їй доленьку щасливу!

       ІСУС ЙДЕ ПО МОРЮ

Звіявся вітер, море шуміло,

Хвилі  накрити  човен хотіли.

Темно і страшно учням зробилось,

В темряву ночі сумно дивились.

Хтось серед бурі раптом з»явився,

Йшов по воді , не зникав, не топився.

Голос знайомий:»Друзі, не бійтесь!»

Руки підняв, море  стало  спокійним.

Учні Христа в ту хвилину впізнали,

Богу подяку за чудо віддали.

Бог наш сильніший  за бурю і шторми,

Спокоєм й тишею серце огорне.

               БЛУДНИЙ СИН

Син повертався так здалеку,

В лахмітті весь,  у  реп»яхах.

Летіли з чужини лелеки,

 І сіли за селом в полях.

 Побачив батько постать сина,

 Побіг старенький, як лиш зміг.

 «Де пропадав, моя дитино?

   І скільки ти пройшов доріг?

 Я виглядав тебе так довго,

  Аж оці вицвіли мої.

   Бувало, дивлюсь на дорогу,

  А там не ти, а там чужі.»

  Обняв і пригорнув до себе,

  Дав чисту одіж і взуття.

  Так само люди йдуть до Неба,

  І Бог їм змінює життя.

                ДВІ ЛЕПТИ

                 

 Знаходилась в Божому Храмі   скарбниця,

Йшли люди і  гроші  вкидали   на Храм.

Прийшла  туди якось  і бідна вдовиця,

 В той день і Христу довелось бути там.

 Проходили мимо багаті  вельможі,

  В розкішних одежах,  в присутності слуг,

  В пожертву лишали там золото й гроші,

  Дивилися всі й дивувались навкруг.

  А бідна вдовиця не мала багатства,

  Останнє залишилося в неї – на хліб.

   Та серденьком щирим  рішила покласти,

   Усе, що було , наче вдячності сніп.

  Христос це побачив і голосно мовив:

« Найбільше за всіх положила вона!

 Всі клали з достатку, а жінка убога,

 Прожиток увесь вона Богу дала»

ІСУС МЕНЕ ЛЮБИТЬ

Чи сплю вночі, чи зранку прокидаюсь,

 В садочку, в школі, вдома, у дворі,

 Малюю, чи майструю, чи співаю.

 Чи просто м»яч  ганяю по траві.

 Зів мною поруч, це я точно знаю,

Мій Друг Ісус у кожну часу мить

Мене  від  злого  Він  оберігає,

 Заступиться, підкаже, захистить.

 По імені мене Він кличе й знає,

 Зажуриться, коли  роблю я зле.

 Ісусу свої мрії довіряю,

 Як старший друг, підтримає мене.

Яке це щастя, що мене Він любить!

Яке це щастя , що люблю Його!

 Якщо всі друзі про мене забудуть,

 Я буду мати Господа мого!

  МУРАШКА -ТРУДІВНИЦЯ

По лісовій стежині

Крізь кущики ожини,

Мурашка свою спину

Підставила стеблині.

 Несе  оту стеблину

 Вона в свою хатину

 Вже трошечки стомилась,

 Але  не зупинилась.

 Сама така тоненька,

  Як цяточка маленька,

 Та сильна, працьовита,

  Працює, щоби жити.

 Бог любить не лінивих,

 Старанних і дбайливих,

 Він їх благословляє,

 Їм щедро посилає.

  

          ХЛІБЧИК

Мама  хлібчик принесла,

 Свіжий і  рум»яний,

Смачно пахне зі стола,

 Ой, який духм»яний!

- Де ти, хлібчику, зростав?

 Хто тебе у полі жав?

 Хто відвіз тебе на тік?

Хто місив тебе, хто пік?

 Хлібчик не сказав нічого,

 Мама тихо підійшла

 Відповіла :»Слава Богу!»

 І за плечі обняла.

 - Богу дякуй лиш, дитино,

  За водичку і врожай,

  І шануй оцю хлібину,

 І під ноги не кидай.»

       ЛАСТІВ»ЯТКО

Маленьке ластів»ятко

Ось випало з гнізда.

Кружляють мама з татком:

 «Біда! Біда! Біда!»

 Десь кіт крадеться тихо,

  Ще мить і нападе…

 «Ой, лишенько! Ой, лихо!

  На поміч хто прийде?»

 Хлопчина нахилився,

 І пташеня підняв.

 Із жалем подивився

І до гнізда поклав.

  Припали  мама й тато

  До пташки у гнізді.

  Як добре що багато

  Добра є на землі.

   Бог вчить нас бути добрим,

  Любити  все живе.

  У помочі – моторним,

  Як час важкий прийде.

ДОЩИК

Падав з неба теплий дощик,

 Крильця підставляв горобчик.

Квітка підняла голівку,

 І сховалась  в вулик бджілка.

 Слава Богу за краплини,

 Що стікають по стеблині,

 Що з листочка пил змивають,

І корінчик напувають.

Гуси голосно радіють

  І біжать калюжі мірять.

  В дітвори намокли ноги.

Теплий дощик – слава Богу!

   ЧОТИРИ ДРУГА

Його спустили вниз на ношах,

Бо вірних друзів мав хороших.

 І дах і стелю розібрали

 Перед Христом його поклали.

 Христос на горе відгукнувся,

 До хворого Він доторкнувся.

 Я  щиро  дякую Ісусу

  Що маю також вірних друзів.

 Коли стається, захворію,

 То друзі моляться, як вміють.

 Несуть моє в молитвах ім»я,

 Тривоги розбивають стіни.

 Велике щастя друзів мати,

Які в проломі можуть стати.

 Які і в радості і в горі,

З тобою поруч йти готові.

   ДАНИЇЛ

Цар кинув в яму Даниїла,

Та леви там його не з»їли.

Бог  пащі їм загородив

І Даниїла захистив.

Ходили леви і гарчали,

 Та Даниїла не чіпали.

 Тому я знаю, там, де Бог,

Ягнятком стане навіть вовк.

     ІСУС

Дуже я люблю  Ісуса,

І завжди Йому молюся.

З мамою пісні співаю,

 Біблію разом читаю.

З Ним темряви не боюся,

В Нього мужнім бути вчуся.

З Ним встаю і засинаю,

Він мене охороняє.

Я маленький ще, та знаю,

В небі  Ісус чекає.

 Там візьме мене на руки,

 І не буде вже розлуки.

  МІЙ ДРУГ ІСУС

Я маю Друга кращого за всіх,

Йому усе таємне довіряю.

 Він бачить мої сльози, чує сміх,

 І кожен день мене благословляє.

 Не зрадить Він, не кине у біді,

 Якщо попрошу, завжди допоможе,

  Простягне руку в бурю на воді,

   І збереже від злого у дорозі.

 Цей Друг – Ісус, Він поруч кожну мить,

 Молюсь Йому і Він молитви чує.

  Я з Ним про різне можу говорить,

  Він зрозуміє, втішить і врятує.

 Я дружбою з Ісусом дорожу,

 Вірнішого немає друга в світі.

 Я Його Слово в серденьку ношу,

 Такого Друга можна не любити?

П»ЯТЬ ХЛІБІВ І ДВІ РИБИ

Всього дві рибки й п»ять малих хлібів,

А  вдосталь їжі для  всього народу.

Так їх  ніхто  не годував ще з роду,

 А цей Христос до неба очі звів

 І помолився  та  роздав рядами

 Із рук у руки  скиби запашні,

 А потім  диво – позбирали знов

 Дванадцять повних кошиків об»їдків,

  І як могло так статися? І звідки?

  А Він   молитись на гору пішов..

  Читаю я історію повчальну,

  І вчуся у Христа я простоті,     

  Приймаю серцем  істини прості,

  На всі часи доступні й унікальні.   

 

   

  ДАВИД

Маленький хлопчик з гарними очима,

І кучері блискучі, наче шовк.

Торбина з камінцями за плечима,

 Так просто він на велетня пішов.

                

  Во ім»я Боже  сміло крок за кроком,

  Рогатка і в долоні  камінець.

  Але над ним було Господнє око,

  І ворогу настав лихий кінець.

  Ступив ногою босою на груди,

   Лежав в пилюці  мертвим Голіят,

   Тепер я знаю, що безсилі люди,

 Як Бог відвагу серцю  дарував.

                 ДЛЯ БАБУСІ

    Бабусю мила, ти у нас найкраща!

     Ти  найдобріша на усій  землі!

     Хоча за всіх ти у сім»ї найстарша,

      Та очі в тебе  гарні й молоді.

   

     Ти нас навчила Господа любити,

      І Біблію читала нам завжди,

      Зверталася  до Бога у молитві

      У радісні часи і дні біди.

       Цілуємо з любов»ю рідні руки,

        Які зробили стільки нам  добра!

      В»зали  рукавички всім онукам,

      Щоби не мерзла взимку дітвора.

      Варили кашу, квіти поливали,

      Пекли смачні рум»яні пиріжки,

      Дівчаткам коси вранці заплітали,

       До блиску начищали чобітки.

      Бабусенько, дозволь тебе обняти,

       І пригорнутись до  грудей твоїх .

        М»якеньку сивину поцілувати,

       Пречисту й білу, наче перший сніг.

  ПРИВІТАННЯ МАМІ

Мамочко моя рідненька,

Сонечко моє ясненьке,

Наймиліша, найдобріша,

Серед всіх ти найгарніша.

Коли я була маленька , -

Пригортала до серденька,

Цілувала, колисала,

Пісеньок мені співала...

А тепер я вже школярка,

І мене ти будиш зранку.

І косички заплітаєш,

І до школи проводжаєш.

Ти моя матуся люба.

Дуже – дуже тебе люблю.

В день народження сьогодні

Віршик цей прийми від доні.

Будь здорова, будь щаслива,

Молода й завжди красива.

Кожен  крок і кожну мить

Хай Господь благословить!

                  ДЛЯ  МАТУСІ

Моя матуся найгарніша в світі,

Її долоні   теплі,  наче хліб.

Від посмішки її ясніють квіти,

 Її любов розтопить навіть лід.

  Матуся  вчить нас  Господу молитись,

  І Біблію читає перед сном.

 Наказує ніколи не сваритись,

 А віддавати за лихе  добром.

  Я так  її люблю, свою рідненьку,

  Шаную і жалію й  дорожу.

   Я  дякую Тобі, Господь, за неньку,

   Їй завдяки на світі я живу.

ВДЯЧНЕ

Моє серденько дитяче

Господові дуже вдячне

За листочки золоті,

Свіжий хлібчик на столі.

І за яблучко рум»яне,

І за ягідку духм»яну,

За водичку й молочко,

За матусине тепло.

І за таткові долоні,

Що голівку пестять доні.

Хочу бути я слухняна,

Щоб раділи татко й мама,

Щоб радів також Ісус,

Що розумниця росту.

        МОЄ МІСТО

                

Люблю я  своє місто,

Бо тут моя родина,

Тут ранки променисті,

В намисті із калини.

Тут друзі мої кращі,

Тут моя рідна школа,

Тут вулиці і площі

По справжньому святкові!

Благослови, Ісусе,

Ти рідне моє місто!

Хай діти в нім сміються,

Хай небо буде чистим!

    

             МОЯ БІБЛІЯ

Дитячу Біблію я маю

І  кожен день її читаю.

Я з Авелем пасу ягнята,

 Здіймаюсь на гору  з Ісаком.

Переживаю за Давида,

Як з Голіятом йде на битву.

 Про Даниїла з левом в ямі

 Читаю часто зі сльозами.

 Але за всіх мені дорожчий

 То є Ісус Христос Син Божий.

 Він відкривав сліпому очі,

 Йшов по воді Він серед ночі.

 Він діточок  збирав круг Себе

І їм розповідав про небо.

 А потім люди розіп»яли

  І на Христа мого плювали.

 Та Він воскрес й живе на небі

 Колись й мене візьме до Себе.

     ЯГНЯТКО

Мале ягнятко заблукало,

 Заплакало і в яму впало.

 Болить тепер у нього ніжка,

 А вже темніє, скоро нічка.

 Вовки голодні бродять лісом,

 Знайдуть ягнятко, можуть з»їсти.

 Трясеться хвостик, змерзли вушка,

  Вгорі синіє неба смужка.

 Аж  голос пастуха почуло,

 Сердечко радісно здригнулось.

 Несе пастух ягня на плечах,

 На гори опустився вечір.

 Так і Христос спасає грішних,

 І злих і добрих, всяких, різних.

 Схиляється, бере на руки,

 Стихає біль і  страх, і муки.

ДИТЯЧА  МОЛИТВА

Ісусе, дякую Тобі

Що вже минула темна нічка,

Що бачу сонечко в вікні,

І що стрибають мої ніжки.

За хлібчик, кашу, молочко,

І за горобчика на гілці,

За  маминих долонь тепло,

Що ніжно гладять по голівці.

 Я дякую, що маю все -

І носика і оченята,

Що покататись можу ще

На сильних плечах мого тата.

Я дякую, за квіточки,

І за метеликів у лузі.

Я дякую, що в мене є

Такі веселі й вірні друзі.

 За те, що я твоє дитя,

І Ти мене оберігаєш,

 Все, що попрошу в Тебе я,

Мені з любов»ю посилаєш.

             МАЛЕНЬКИЙ  ІСУС

Коли Ісус маленьким був

З ким Він дружив, у що Він грався?

Чи  моря  шум ночами чув?

Чи грому й блискавки боявся?

Чи падав і колінце  бив?

 Чи пальчика об камінь  вразив?

 Кого найбільше всіх любив?

Чи по  старих деревах  лазив?

Чи  слухав мамині слова?

Чи Йосипові був покірний?

 Його боялась дітвора,

Коли виходив за подвір»я?

Тепер про це не знаю я

Бо Біблія  цього не каже.

Ісус слухняним був хлоп»ям,

І поважав, звичайно, старших.

Він  Йосипу допомагав

Дошки обтесував рубанком,

Столи, візочки майстрував

Старанно працював від ранку.

Найбільше небо Він любив,

 Здіймав угору  оченята,

 І довго – довго говорив

 З Своїм Небесним добрим Татом.

 І коли вечір наступав,

  З»являлися далекі  зорі.

Ісус  за Небом сумував

За тим, що вище  хмар прозорих.

Та мама кликала Його:

«Ісусику,  ходи додому!»

Він біг на мамине тепло

І радісно було малому.

 Маленьким також був Ісус,

На Нього хочу бути  схожим.

 Про це Йому завжди молюсь,

І знаю, Він мені поможе.

     ВІНОЧОК ДЛЯ ІСУСА

Чому Христу сплели вінок колючий?

Хіба квіток замало  скрізь цвіло?

Роздерли аж до крові ті колючки

Його  святе божественне чоло.

Він бо  живий, Йому ж пекло й боліло,

 Він сильним був, тому і не кричав.

Вінок терновий  абияк скрутили,

І одягнули. А Христос мовчав…

А потім били і в лице плювали,

Хіба Ісус на те в них заслужив?

 Хіба вони тих днів не пам»ятали,

Коли Він їх зціляв, й добру учив?

Приходь до мене, дорогий Ісусе,

Багато є квіток в моїм саду.

 Стежиною уранці там пройдуся -

 Живий віночок я Тобі сплету.

             НОЇВ  КОВЧЕГ

               

Бог землю  покарав потопом,

За неслухняність і гріхи людські.

Лив дощ із неба і вода потоком

 Все заливала по усій землі.

 В долині був ковчег великий

 Що Ной його так  довго будував.

 І двері в нім лишалися відкриті,

 Туди птахів і звірів Бог збирав.

 Йшли парами слони і крокодили,

 Жирафи, леви, тигри і вовки.

 Орли , лелеки, лебеді летіли,

  І голуби, й ворони , й ластівки.

  А потім двері всі закрились,

 Піднялася вода до самих гір.

 Живими у ковчезі залишились,

 Родина Ноя, птах і кожен звір.

  Тепер є Церква для спасіння,

   Хто увійде, залишиться живим,

    Там Бог дарує всім прощення,

    І забере в небесний дім.

     ХЛОПЧИК З П»ЯТЬМА ХЛІБАМИ

 Коли  Христос народ навчав,

 Весь день  за Ним вони ходили.

 Вже вечір в полі їх застав,

 І люди дуже зголодніли.

 Було багато – тисяч п»ять,

 Де хліба для усіх набрати?

 І учні тихо гомонять,

 Як цих людей нагодувати?

  Знайшовся хлопчик тут один,

  Він мав п»ять хлібчиків ячмінних,

  Приніс Ісусу свій обід,

  І поділився, так, як з рідним.

   Ісус взяв в руки, помоливсь,

   І розділив поміж голодних,

   А хлопчик  прикладом  лишивсь,

   Про нього знають до сьогодні.

   

            Я ЛЮБЛЮ СВОЮ УКРАЇНУ

                

Я народився  на Україні,

Тут мої друзі, тут мої рідні.

Тут я до Церкви йду щонеділі,

Тут мені люди любі та милі.

Квіти яскраві, груші медові,

Небо високе, трави шовкові,

Мамина пісня, тиха молитва,

Що опівночі сльозою вмита.

За Україну щиро молюся,

Волі і щастя прошу в Ісуса.

Хай не вмирають хлопці  у битвах,

Замість снарядів – лине молитва.

Хай не ридає мати за сином,

Має хай татка кожна дитина.

Боже, помилуй мою країну,

Бо дуже люблю я Україну!

ІСУС ТА ДІТИ

 До Христа приносили дітей,

 Він їх брав до Себе на коліна.

 Щось було у Ньому тепле й рідне,

 І вони тулились до грудей.

  Гладив кучеряві їх голівки,

  Підкидав угору на руках,

  Скільки було радості в очах!

  Як любили Ісуса дітки!

 Це тому, що  щирі і прості,

 Серденька їх чисті і привітні,

 Це тому, що тільки у Христі

 Є надія для маленьких діток.

  

       БОГ ТВОРЕЦЬ

            (дитяче)

 Хто світ так гарно  сотворив?

  Хто квіточки й траву  зростив?

 Хто рибок  випустив у море?

 Орлам дав височенні гори?

  Наш Бог!

  Хто виростив дуби могучі,

 Берізку   і вербу  плакучу?

  І соняшник у капелюсі,

  Червоную калину в лузі?

   Це Бог!

 

Хто силу леву  дав й  слону?

 І хвіст розкішний павичу?

 Плямисту шубку леопарду,

 І шию довгу дав жирафу?

    Це Бог!

  Хто  смужки зебрі малював,

  Хто зуби крокодилу дав?

  Хто зайцю дав ці довгі вуха?

  Хто комара створив і муху?

  Це Бог!

   Хто серденько людині дав?

   Хто розум й совість дарував?

  Сміятися навчив й співати,

  Але найбільше, це кохати!

  Лиш Бог!

  Наш Бог Творець усього світу!

  Художник Він і Композитор!

   В Його руці  уся земля,

   Вміщаюся там навіть я.