ПРОСІТЬ ДЛЯ СЕБЕ В БОГА ГАРНУ ОСІНЬ
Коли на міський сквер м`яко лягали лілові сутінки, Вона приходила сюди зі старою парасолькою в руках. Незалежно від погоди, монотонно бродила, задивляючись на старовинні ліхтарі. Здавалося, ця дивовижна Жінка ховається тут від самотності.
Моя цікавість одразу почала малювати в уяві Її напівпорожню квартиру, заплакане вікно і тінь великого абажура на стелі.
Літо змінила осінь, осінь змінила пізня осінь. Вечори ставали непривітними і дощовими. Суцільне рядно мряки накривало безлисті клени. Хотілося сховатися в затишок , ввімкнути телевізор і потонути у хвилях комфорту. Але я вперто приходила щоб подивитися, чи ота дивовижна Жінка з»явиться у сквері..
Вона незмінно прогулювалася спорожнілими алеями , тримаючи над собою діряву парасольку. Мокрі пасма її сивого волосся неслухняно вибивалися з –під капелюшка і прилипали до чола. Але вона не намагалася їх поправити.
Мені щораз кортіло підійти до неї і познайомитись, але між нами зводився якийсь незримий місток відчуження. Десятки разів потому я страшенно шкодувала, що так і не зробила цього кроку … В один з листопадових дощових вечорів я раптом не стріла Її одинокої постаті. Вона не приходила і наступного дня, і наступного тижня, і у всі послідуючі за ними місяці.
«Невже вона померла?» - у розпачі думала я. Цього мені сказати ніхто не міг.
З тих пір, йдучи вечірнім містом, я пильно вдивлялася в обличчя перехожих, сподіваючись зустріти Її… Але марно.
Раптом ця Жінка потребувала моєї допомоги? Раптом Їй було надто холодно в самотній квартирі? А я знехтувала можливістю.
Чому я не підійшла і не обійняла Її худенькі плечі? Не взяла Її тремтячу долоню у свою? Не розказала нарешті про Того, Хто позбавляє від одинокості, холоду і сірості?
Якою буде моя Осінь? Мимоволі з уст зірвалася щира молитва : « Прошу для себе, Боже, гарну осінь…»
І моє насторожене вухо вловило ледь чутний шепіт з поміж дощових струменів : « Зі Мною ти ніколи не будеш одинокою»
Здається, дощ давно перестав. Мокрі тіні гілля , хаотично розкидані на бруківці, налаштовували на роздуми…
Комментариев нет:
Отправить комментарий