Муза Неба

Мій Цар ходив  дорогами Юдеї

В льнянім хітоні,часто босонІж,

Не мав де голови схилить  Своєї,

Хоч серце до людей було -  навстІж!

Мій Цар служив нужденним і убогим,

Давав незрячим зір, зціляв калік,

 Ночами так боліли Йому  ноги,

Від  кам»янистих  стЕжок і доріг.

Мій Цар не потопав в м»яких перинах,

Під пологом  муслинових шатрів,

Мій Цар молився, впаши на коліна,

В старім саду під тінями олив.

Мій Цар вдягнув корону із тернини

В рубінах крові на своє чоло.

А замість  трону – хрест... Ярмо  провини

Людських гріхів на плечі налягло.

Він перснів не носив,  - іржаві цвяхи,

Прибили наскрізь руки до хреста,

Кружляли над  Розп»ятим  чорні птАхи,

І тиснув гріх, як кам»яна плита.

Мій Цар вмирав, глумився натовп  грізно,

Небесний Батько відвернув лице,

Мій Цар купив для мене в Небі місце,

Своєю смертю заплатив за це.

Тепер я знаю – Вічність це не  казка,

Тепер для мене  Небо  -  рідний дім,

Любов огорне душу й Божа ласка,

Коли  обійме Тато  дорогий.

І сотні тисяч ангельських акордів

На струнах золотих небесних арф,

Вмить зазвучать на честь мого приходу,

І зблисне райдуга у міліони барв.

Він підведеться зі Свого Престолу,

Зійде назустріч в сяєві зірок,

І я впаду від захвату додолу,

Мій Цар вдягне мені  нев»янучий  вінок.

Мій Цар – Христос, Йому хвала і слава!

За радість , що немає дна і меж!

Мій Цар подарував на Щастя право
Відкривши вхід у Небеса Небес!