Мій Цар ходив  дорогами Юдеї

В льнянім хітоні,часто босонІж,

Не мав де голови схилить  Своєї,

Хоч серце до людей було -  навстІж!

Мій Цар служив нужденним і убогим,

Давав незрячим зір, зціляв калік,

 Ночами так боліли Йому  ноги,

Від  кам»янистих  стЕжок і доріг.

Мій Цар не потопав в м»яких перинах,

Під пологом  муслинових шатрів,

Мій Цар молився, впаши на коліна,

В старім саду під тінями олив.

Мій Цар вдягнув корону із тернини

В рубінах крові на своє чоло.

А замість  трону – хрест... Ярмо  провини

Людських гріхів на плечі налягло.

Він перснів не носив,  - іржаві цвяхи,

Прибили наскрізь руки до хреста,

Кружляли над  Розп»ятим  чорні птАхи,

І тиснув гріх, як кам»яна плита.

Мій Цар вмирав, глумився натовп  грізно,

Небесний Батько відвернув лице,

Мій Цар купив для мене в Небі місце,

Своєю смертю заплатив за це.

Тепер я знаю – Вічність це не  казка,

Тепер для мене  Небо  -  рідний дім,

Любов огорне душу й Божа ласка,

Коли  обійме Тато  дорогий.

І сотні тисяч ангельських акордів

На струнах золотих небесних арф,

Вмить зазвучать на честь мого приходу,

І зблисне райдуга у міліони барв.

Він підведеться зі Свого Престолу,

Зійде назустріч в сяєві зірок,

І я впаду від захвату додолу,

Мій Цар вдягне мені  нев»янучий  вінок.

Мій Цар – Христос, Йому хвала і слава!

За радість , що немає дна і меж!

Мій Цар подарував на Щастя право
Відкривши вхід у Небеса Небес!

МОЇЙ УКРАЇНІ

Земле моя  рідна, Україно,
Рано невигойная моя.
Схожа ти на зламану калину,
На гніздо розбите солов»я.

Дзвони б»ють, це  матері ховають
 Ворогом розстріляних синів.
 Сиротина батька проводжає
 Обпікають камінь сльози вдів.

 Україно, ненько моя люба,
 Чом  вдягнула чорне полотно?
  Кулею тебе настигла згуба.
 Хилиш посивілеє чоло…

  Від вогню і диму почорніла,
  Тягнеш своє зранене крило,
  Може мало в мирний час молилась?
  Може в серці допускала зло?

 Може Бога в суєті забула,
  Стежка в Храм  травою поросла?
  Що не так у тебе, рідна, було??
  Що прийшла оця година зла?

  Біблію свою зніми з  полиці,
  Ту забуту у часи добра.
  Воду зачерпни з її криниці,
  І згадай розп»ятого Христа.

   Підніми до Бога свої очі,
   Він Єдиний може помогти.
   Серце, що так  пташкою тріпоче,
  Ти в долоні Божі поклади.

   Перед своїм Господом схилися,
   Душу ти від злого очистИ,
   І за свого ворога молися,
  Як не важко, ти його прости.

  Буде день і зійде сонце правди!
   Так, як вся природа ожива.
   Тільки розірви ярмо неправди,
   Богу  каяття неси слова!