Залишив Небо і його красу,
Змінив Корону на вінок із терну,
Лише заради мене, мій Ісус!
Твоя любов настільки безумовна,
Якої у людей ніде нема,
Для Тебе моє серденько – коштовність!
Де відшукаю вдячності слова?
Якби могла змішати на палітрі
Всі фарби почуттів в моїй душі,
Позичити прозорі крила вітру,
Полинути крізь бісери дощів.
І десь далеко, поза суєтою,
На фоні неба чистого, без хмар
Писать картину вдячності душою,
Вплітаючи у неї сотні барв.
Мій Боже, але ж я всього людина,
Не досконала є хвала моя ,
Та щирим серцем, як Твоя дитина,
Віддам усе, аж до краплини я.
Що тільки зможу, щоб Тебе звеличить,
Мій розум, мій талант, мою любов,
Ти Цар і Ти зодягнений в величність,
Але приймаєш мою щирість знов.
Комментариев нет:
Отправить комментарий