За те, що в когось надто білі крила,
Що хтось спіткнувся й безпорадно плаче,
Мовляв: «Так треба..Заслужив невдачу»
За щастя, за кохання, за розлуку,
Дітей неслушних і невдячних внуків.
За бідність чи багатство аж надмірне,
За зраду, або навпаки, за вірність.
Приспів:
Ми не судимо сад восени, що без листя стоїть,
Ми не судимо зранену пташку, що крильце болить.
Ми не судимо річку змілілу, у засуху дня.
Не судімо і долі чужої. Лиш Бог є Суддя.
Нас Біблія навчає не судити,
Прощати, і терпіти, і любити.
У власнім оці бачити колоду,
А порошинку у чужому – згодом.
Приспів:
Чиєсь горе і щастя і долю чиюсь не судіть,
Бо не знає ніхто, що готує для нас кожна мить.
Краще втіху несімо, любов, доброту і тепло,
Щоби серце розбите чиєсь від добра ожило.
Комментариев нет:
Отправить комментарий