ЗАПЛАКАНЕ СВЯТО
На циферблаті Грудня залишалися лічені години. Передсвяткова суєта заполонила все місто. Квапилися кудись зеленоокі таксі, хтось поспішав, несучи додому обскубане ялинча, на пагорбі верещала дітвора. Ще зовсім трохи і нічне небо спалахне яскравими феєрверками.А поки що мітсо освячувалось візерунчастим дивом срібних сніжинок. Вони були дарунком для кожного, хто опинився в цей час під благодатним небом. Навіть цій дивакуватій бабусі, що, завмерши, стояла біля яскравої вітрини супермаркету. Її старомодне вилиняле пальто забуло про фасон і колір, стоптані черевики набрали снігу, а з – під хустини вибивалося неслухняне посивіле пасмо волосся. Її гарячі долоні намагалися розтопити чудернацькі льодові візерунки на склі вітрини. А за нею, посеред торгового залу стояла розкішно вбрана ялинка, з розкиданими під нею блискучими пакуночками.
В різноголоссі вуличного гамору , крізь дзенькіт трамваїв, сигнали автівок, сміх перехожих раптом несміливо зазвучало тихеньке :» У лісі в лісі темному, де ходить хитрий лис...» Бабуся вмить притулила свої сухі губи до скла вітрини і на ньому залишилося вологе зворушливе сердечко. «Юрасику, Михайлику, Оленко...де ви?»
Схлипнула стиха, повільно сповзаючи донизу. Велика біла сніжинка присіла на худеньке плече, і, мабуть ось – ось стала би Ангелом. Та раптом чиясь постать нахилилася до жінки і підхопила на руки її безсиле тіло. «Ходімо..Ходімо, Ольго Василівно..все добре..Ми довго шукаємо Вас...Ходімо, рідненька..»
«Оленко, Юрасику, Оленко...» пташкою побивалося мамине серце.
У міському геріартричному пансіонаті на другому поверсі засвітилося вікно. Знов ті самі очі, тільки вже зсередини заплакано дивилися у ніч... У ніч, що яскраво палахкотіла новорічними вогнями.
А на околиці міста у розкішному будинку теж світилося вікно..Там за святковим столом з келихами в руках стрічали Новий рік Михайлик, Оленка та Юрасик... Гучні тости, сміх та передзвін кришталю заглушив оте тихе мамине :» У лісі, лісі темному...» А над світом лунала Скрипка материнського болю...
Вітер жбурляв снігом... На гілці одиноко погойдувалася забута кимось маска П»єро з золотою сльозою на лівій щоці...
Комментариев нет:
Отправить комментарий