Ти слухаєш на підвіконні дощ,
Ти серденьком до шибки притулилась…
Сьогодні мрії, наче скло розбились,
І бігла ти через пустелю площ…
І знову ніч і знову ти сама,
Лиш тихий дощ за вікнами хлюпоче…
І спрагнена душа любові хоче,
Але кругом байдужості стіна…
Та подивись, між струнами дощу,
Між чорно –білих клавіш дня і ночі…
Христові добрі співчутливі очі
З любов»ю в душу дивляться твою…
Відкрий своє заплакане вікно,
І Він торкнеться променем любові
Замерзле серце відігріє знову
Ти на весну чекаєш так давно…
Комментариев нет:
Отправить комментарий